Як за нової історичної доби зберегти спадок і розвинути досвід «єврейської столиці» Буковини, як посприяти розвиткові релігійного і культурного туризму на Буковині, – дискутували учасники ювілейної міжнародної конференції з мови та культури ідиш.
«Земний Єрусалим», «місто синагог» – так понад сто років тому називали Чернівці. А Буковина у період між Першою і Другою світовими війнами була одним з потужних центрів релігійного, духовного і культурного життя євреїв східної Європи. Як за нової історичної доби зберегти спадок і розвинути досвід «єврейської столиці» Буковини, як посприяти розвиткові релігійного і культурного туризму на Буковині, – дискутували учасники ювілейної міжнародної конференції з мови та культури ідиш.
Невідомий дотепер художник, який працював у Чернівцях наприкінці 19 – початку 20 століття, ніколи не був в Єрусалимі, але, отримавши замовлення від єврейської спільноти – намалювати фрески на стінах старої синагоги (1799 року побудови), – не розгубився. Митець купив листівку з видом Єрусалиму і старанно її відтворив на стіні синагоги, хоча на листівці була зображена християнська святиня – храм Гроба Господнього. Художник просто намалював на верхівці храмового куполу зірку Давида замість хреста.
І нині у старій синагозі, яка міститься на чернівецькій вулиці Синагогальній (чи то вулиці Синагог), можна побачити відреставровану фреску із зіркою Давида і «творчо осмислений» пейзаж Єрусалима: перша фреска належить до періоду побудови будинку, друга старша за неї приблизно на сто років.
Як розповів директор Музею історії та культури євреїв Буковини Микола Кушнір, на початку 20 сторіччя на названій вулиці містилось до десятка синагог та освітніх закладів єврейської спільноти.
У цілому єврейська історія Буковини налічує близько 500 років, з кінця 19 століття і до початку Першої світової війни самостійні єврейські громади існували у Чернівцях, Вижниці, Сучаві, Сереті та інших містах краю.
«Найбільша на той час єврейська громада – чернівецька. Вона мала у своєму розпорядженні інституції та установи, необхідні для задоволення релігійних і культурних потреб своїх членів: синагоги і шпиталь, ритуальну лазню, притулок для літніх людей і кладовище, школу. А у 1908 році ініціативи правління громади у центрі Чернівців була зведена велична будівля Єврейського дому, в якому за радянської доби розмістили будинок культури текстильників. Нині тут міститься наш музей», – розповів Кушнір у розмові з Радіо Свобода.
Науковець, письменник Довид Кац (США – Литва) зауважує: не лише для Чернівців, а для цілої України важливо відродити повноцінне єврейське життя, як і життя тих національних громад, які відчувають свою відповідальність за долю української держави. На думку науковця, за наявності відповідної гуманітарної політики національні громади зроблять свій серйозний внесок у розвиток держави.
«Я вивчаю ідиш, я знаю, що це була мова, якою в Україні створена література всесвітнього рівня, яка лишила свої сліди у місцевих говірках багатьох регіонів України. Я сподіваюсь, що в Україні цей спадок буде належним чином вивчений і розвинений, адже носії цієї мови, євреї, пліч-о-пліч з українцями мурували українську державність», – наголошує професор Кац в інтерв’ю для Радіо Свобода.
У 1842 році на околицю Чернівців, до містечка Садгора (засноване 1770 року) прибув засновник династії нової релігійної течії – хасидизму, Ізраель Фрідман, також відомий як Ружинський цадик. Як розповів Радіо Свобода Микола Кушнір, з того часу Садгора стала для хасидів своєрідною Меккою. Тут цадик служив вісім років, впродовж яких з його ініціативи та під його керівництвом у Садгорі збудовані синагога і школа, організоване велике господарство. Після смерті цадика у 1850 році його посаду й почесті успадкував його син Абрахам Яків Фрідманн, а згодом і внук. Кілька поколінь цієї родини поховані на місцевому єврейському цвинтарі.
«Ізраель Фрідман заснував цілу хасидську династію, яка по собі лишила добру пам’ять, новий досвід для релігійної єврейської спільноти та прекрасну архітектурну пам’ятку – ансамбль, який становить резиденцію садагурського цадика. Святиня була зведена у середині 19 сторіччя», – розповів Кушнір.
Нині садгорська і чернівецька громади намагаються відродити колишню славу Садгори. Так, у середині 1990-х років паломники обмурували могилу Ізраеля Фрідмана і звели над нею невеликий саркофаг. Також відновлено і синагогу, куди приїжджають помолитися хасиди з різних країн світу.
«Для нас важливо, щоб ті, хто формує українську політичну націю, знали про своїх попередників, серед яких були люди різних народів», – зазначив під час чернівецької конференції один з її ініціаторів, голова ВААД-Україна Йосип Зісельс.