Юдаїзм, поряд з індуїзмом та конфуціанством, належить до найвідоміших національних релігій, у цьому випадку – євреїв. Його витоки сягають ІІ тисячоліття до нашої ери.
Основною священною книгою юдаїзму є Тора. Слово це має 2 значення. У ширшому воно означає всю єврейську традицію, весь склад юдаїзму (включно з останніми постановами єврейських законовчителів). У первинному, вузькому сенсі, Тора – це текст П'ятикнижжя Мойсея (5 перших книг Біблії), на івриті – Хумаш. Ширшим поняттям є ТаНаХ, що включає Тору (Хумаш) + Невіім (Пророки) + Ктувім (Писання), тобто те, що християнам відоме як Старий Завіт.
Єдиним храмом в юдаїзмі був Єрусалимський Храм, зруйнований римлянами 70 року н.е. З того часу найбільшою святинею юдеїв залишилась Західна стіна (Стіна плачу) – одна з підпірних стін високої платформи цього храму. Місце храму зайняла синагога (бейт-кнессет, дім зборів), яка відіграє суттєву роль в житті єврейського населення. Це не тільки будинок молитви, а й місце зібрання єврейської людності.
Основними напрямками юдаїзму є: ортодоксальний, реформований (прогресивний), консервативний та реконструктивістський. Головні відмінності, які існують між ними, наведено у таблиці “Єврейська різноманітність: різні шляхи до одного Бога”.
На території сучасної України юдаїзм з’явився у ІХ ст., коли його прийняли тюрки-хазари. Тоді ж сюди прибули і караїми, релігія яких є різновидом юдаїзму. Пізніше, у середньовіччі, євреї потрапляли в Україну (що перебувала у складі Речі Посполитої) через Західну Європу, зокрема Німеччину, де на основі івриту та німецької склалася їх друга мова – ідиш. Згодом, зайнявши більшість України та Білорусі, Російська імперія дозволила їм проживати лише на цих землях, у т. зв. „смузі осілості”. У Галичині євреї вперше згадуються 1030 року. 3 2-ї пол. XIV ст. вони перебували під опікою польських королів i магнатства. Дуже значним було єврейське населення Галичини та Буковини у складі Австро-Угорської імперії, складаючи бл. 5% світового єврейства. Слід зазначити, що загальноприйнятим для означення цього народу тут було слово жиди (від латинського кореня iud), яке лише з другої половини ХХ ст., під впливом прибулих євреїв з СРСР, набуло образливого відтінку.
Значно поширений в Україні хасидизм – релігійний рух, що виник на її землях. Заснував його рабин Ісраель бен Елізер (бл. 1700-1760) з Галичини, знаний як Баал-Шем-Тов („власник доброго імені”), скорочено – Бешт. Іншим засновником хасидизму був рабин Нахман з Брацлава (1772-1810), внук Бешта. Хасидизм навчає, яким чином кожен єврей може служити Всевишньому. Одна з базових тез: прості звичайні євреї, через непорочність у Служінні, вивчення Внутрішньої Тори та зв’язок з праведниками можуть досягти правдивої близькості з Творцем. Саме слово хасид означає „благочестивий”.
У наші дні в м. Умані на Черкащині споруджується грандіозний меморіал Рабі Нахмана зі синагогою на 5 тисяч осіб, яка має стати найбільшою у світі.
Хасидський рух має чимало відгалужень, засновники багатьох з них також проживали чи походять з України, наприклад, засновником Сквирського напряму був рабин Нахум з Чорнобиля, Вижницького – рабин з Косова.
Одним з відгалужень хасидизму є Хабад-Любавич – філософія, рух та організація водночас. ХаБаД – це абревіатура назв трьох перших сфірот (структур): Хохма (мудрість), Біна (розуміння), Даат (знання), що дала назву заснованому раббі Шнеуром-Залманом з Ляд (1745-1812) напрямку в хасидизмі, де уявлення про ці сфірот займають особливе місце. Друга частина назви походить від поліського містечка, де протягом століття перебував центр цього руху. Останнім з семи Любавицьких Ребе був Менахем Мендел Шнеєрсон (1902-1994), родом з Миколаєва. Саме він розвинув світову мережу Хабад Любавич з центром у Ню-Йорку, яка зараз нараховує у світі кілька тисяч осередків.
Після того, як Галичина ввійшла до Габсбурзької монархії, збільшився вплив єврейського просвітництва, або Гаскали. Цей рух торкнувся також i релігійного життя євреїв, призвів до поширення реформованого юдаїзму . В синагогах цiєї течії застосовувалася органна музика, хоровий cпiв, часом жінки молилися разом з чоловіками. Реформовані синагоги виникли в декількох великих західно-українських містах здебільшого поза традиційними єврейськими кварталами. Їх аpxiтектypa наслідувала європейські взірці, а загальною метою було наголосити на лояльності громади, наблизитись до німецької культури. Це, однак, не врятувало реформованих юдеїв від переслідувань нацистів.
Сьогодні у нашій державі діє Релігійне об’єднання громад прогресивного юдаїзму України, яке очолює рабин Олександр Духовний, президентом є Олександр Злотник, виконавчим віце-президентом Борис Кутик.
У 2001 році в Ужгороді виникла перша конгрегація консервативного юдаїзму, що постав на Заході як компромісна реакція на реформістські рухи.
Окрім власне юдаїзму, існують кілька течій юдаїстичного походження, які визнають Ісуса Христа правдивим Месією єврейського народу. Хоча ці групи можна віднести і до християнства (носять ознаки протестантизму), однак релігієзнавці вважають їх сектами юдаїзму.
За офіційним самовизначенням, месіанський юдаїзм – це „рух єврейських конгрегацій та угруповань, відданих Ісусові Месії, що обіймає завітну відповідальність за єврейське життя та ідентичність, що кореняться у Торі, виражаються у традиції, оновлюються та застосовуються у контексті Нового Завіту”.
Конгрегації месіанського юдаїзму, що існують в Україні, входять до Міжнародної мережі „Шалом”(SNI).
Також в Україні діють осередки Місії "Євреї за Ісуса".
Останнє оновлення 3 лютого 2005 р.