Юрій Ліфансе: Ім'я Бога — мир і немає більшого богохульства, ніж вбивати з ім'ям Бога на вустах

Минуло вже сто років з початку Першої світової війни. Сто років, які так і не навчили людство. Молитви за мир звучать зараз в кожному серці, незалежно від особистої віри людини. Тим часом в Бельгії, в Антверпені, цього року відбулась щорічна зустріч світових релігійних лідерів, які протягом 7-9 вересня обговорювали світові проблеми і молилися за торжество миру. Про цю традицію і про «релігійний Давос» розповів координатор Спільноти св. Егідія в Україні Юрій ЛІФАНСЕ.

— Минуло сто років після початку Першої світової війни. Як ми бачимо, у світі не запанував мир і досі. Для чого потрібна ця міжнародна зустріч, що вона покликана зробити?

— Молитва за мир, яку організовує спільнота св. Егідія — це всесвітнє паломництво, яке почалося в 1986 році. Перша зустріч пройшла в Асизі, коли в розпал Другої світової війни Папа Римський запросив світових релігійних лідерів, щоб вони молилися про мир. З тих пір і почалася традиція щорічної загальної молитви. Ми організовували її в різних місцях, молитва проходила і в Єрусалимі, і у Вашингтоні, в багатьох інших європейських містах. Але саме цього року ми згадуємо про початок Першої світової війни.

Наші зустрічі — паломництво людей, які шукають мир. В цьому сенсі можна згадати Бухарест, де живе єдина православна латинська нація, а саме той випадок, коли православний патріарх прийшов відвідати свого римо-католицького брата. І коли православний священик заходив у костел, то люди йому співали «Axios!», багато хто плакав. Два роки тому молитва за мир відбулась в Сараєво, в Боснії і Герцоговині, в місті, яке три роки перебувало у блокаді. Тоді нас приймав кардинал Пуліч, який єдиний з релігійних лідерів залишався там під час окупації.

Цього року, у століття початку Першої світової, молитва за мир пройшла в Бельгії, в Антверпені, куди приїхало більше 300 світових релігійних лідерів, вони спілкувались разом три дні. На відкритті зустрічі виступав Ван Ромпей, глава Єврокомісії. Тобто там завжди дуже високий рівень представництва. Там були присутні дуже важливі рабини з Америки, з Ізраїлю. Був і перший обраний муфтій Єгипту, бо до Арабської весни вони призначалися безпосередньо.

У дуже трагічній ситуації сьогодні знаходиться Україна. Вперше за багато років у нашому домі війна. Раніше, коли ми організовували молитви за мир, люди дивувалися, навіщо ми вибираємо саме таку тему відозви. Сьогодні у нас в домі війна, дуже кровопролитна війна триває в Іраку і Сирії, де винищують християн. Складна ситуація склалася в Африці. Очевидними є багато інших гуманітарних проблем, які потрібно обговорити всім разом.

— Конференція – це зустріч світових релігійних лідерів. Вони просто обговорювали ці проблеми чи все ж шукали певні практичні шляхи їх вирішення? В чому суть дискусії?

— Перший і найважливіший момент — те, що релігійний мир збирається помолитися разом. У різних місцях, згідно зі своїми традиціями, люди будуть молитися разом, одночасно про одне й те ж. Сьогодні це здається майже тривіальним, але ще зовсім нещодавно, на початку 90-х, такі моменти були екстраординарними. Це ті випадки, коли люди, які іноді дивляться один на одного через приціл, збираються разом, щоб поговорити. Адже потім дуже важко дивитися через приціл в свого друга. Це призводить до дуже конкретних результатів. Були приклади, коли Хізбулла бомбила Ізраїль, то рабин разом з муфтієм, своїм другом, відвідували родини. Це й інші моменти, які сприяють прямому і конкретному примиренню.

Дуже важливий аспект цих зустрічей в тому, що там виробляється мова діалогу. Тому що багато проблем цього світу не вирішуються через те, що люди просто не розуміють один одного. Потрібні ці неофіційні зустрічі, неофіційні моменти, щоб ми могли розуміти один одного. В результаті зустрічі релігійні лідери підписують спільне звернення до світових політиків. Це дуже зворушливий момент, тому що вони разом готують цей документ і передають його політикам через дітей.

— Політики потім його десь оприлюднюють чи вони його лишають для себе?

— Це їхня особиста справа, їхні проблеми. Попереджений — значить врятований. Важливо, що зустрічається світський та релігійний світи. На відкритті конференції виступав Бауман, дуже відомий і впливовий філософ. Ще один з круглих столів проводив Кам де Сюр, один з колишніх голів МВФ. Зараз він почесний глава Нацбанку Франції. Також виступав виконавчий директор однієї з найбільших компаній у Франції, щоб обговорити проблему бідності. Наприкінці вони всі підписують відозву, в якій говорять: «ім'я Бога — мир». Всі релігії несуть це послання. Торік вони написали в листі: «немає більшого богохульства, ніж вбивати з ім'ям Бога на вустах». Таким чином, вони позбавили ґрунту релігійний тероризм. Богохульство може полягати в чому завгодно, але це — найстрашніше.

Я називаю конференцію релігійним Давосом, де теж нічого не підписують з документів, але потім багато чого в світі змінюється.

— Чи була якась делегація від України, ким вона була представлена і що говорила?

Україна була представлена ще на першій молитві про світ. У 1986 році на молитві від Папи Іоана Павла II був митрополит МП Філарет, нинішній Предстоятель УПЦ КП. Серед людей, яких я люблю, і які стали шанувальниками і вірними учасниками наших зустрічей, був Блаженніший Любомир (Гузар). На дуже високому рівні присутній делегація УПЦ, цього року від церкви був вікарій Київський владика Микола. І ми завжди приїжджаємо туди з величезним задоволенням. Ми там допомагаємо, готуємо, тому що успіх зустрічі залежить від клімату дружби, щоб кожен почувався впевнено.

— Ви брали участь лише як учасники, чи виступали? І чи піднімалось питання України?

— Цього року єпископ Миколай виступав на конференції на тему «Свідоцтво новомучеників в сучасному світі». Тема новомучеників дуже важлива для сучасного світу. Сьогодні християнство — одна з найбільш переслідуваних релігій у світі, щороку багато християн гинуть від рук фундаменталістів. У той же час ми відчуваємо, як світська держава все більше заходить на територію релігії, в тому числі і в Європі. Єпископ Миколай виступав на круглому столі і мені здається, що свідоцтво від християнських Церков в Україні — це дійсно важливий внесок в цю тему. Воно допомагає людям зрозуміти, наскільки страшна ситуація і як важливо служити тим, хто страждає.

Роль Церкви важлива, тому що вона намагається говорити про мир, намагається, щоб люди перестали гинути. Ми самі в цьому році не виступали, були «перекладачами».

— Ви щомісяця проводите молитви за мир, до яких долучаються представники фактично всіх християнських конфесій. Наразі ситуація в країні не стабілізувалась. Як можна і в масштабі України, і в масштабі світу запроваджувати мир? Як можна не повторювати помилок, які були скоєні сто років тому?

— Папа Франциск, коли відвідував товариство св. Егідія 15 червня, сказав, що світ задихається від відсутності діалогу. Люди повинні продовжувати спілкуватися. Особисто я захоплююся сміливістю нашого президента, тому що він може говорити з Путіним. Люди повинні розмовляти, діалог дає можливості домовитися. Коли обрали митрополита Онуфрія, він сказав, що Україну ми зможемо змінити, тільки якщо кожен почне змінюватися. Тоді люди будуть рости, наближатися до Бога, і тоді наша єдина країна стане кращою. Це схоже на те, що колись говорив Блаженніший Гузар. Він казав, що люди — це як колесо, у якого є обід, спиці і центр. І чим вище підніматися по спицях, тим ближче до центру і тим ближче ми один до одного і до Бога.

Християни знають, що війна і мир народжуються в серці, про це говорить сам Господь. Він говорить про те, що і ненависть народжується в серці. І тому завдання християн, і наше завдання — ростити і будувати цей мир в серцях конкретних людей, там, де ми живемо. І ніхто не може йти проти імені Бога, і ми віримо, що Він — єдиний, хто дає цей мир.

Мир ми отримуємо після вчинків конкретного учня. Перше завдання християнина — змінювати своє серце і показувати жести любові, щоб інші дізналися про милосердя Бога. Ми запрошуємо на нашу молитву всіх християн, тому що незалежно від церкви мир є найбільшою потребою для нас сьогодні. Ми намагаємося зруйнувати стіну між багатими і бідними через служіння всім — і старим, і дітям. Крім того, ми допомагаємо дітям в Слов'янську, бо там є наші друзі — дитбудинок «Вітрила надії». Ми з ними вже років десять разом.

— Якщо говорити конкретно про кожну людину, то що кожен може зробити сьогодні? На особистісному рівні, на рівні країни?

— Перше і найбільша справа — молитва. Вона може змінити багато чого. Те, що не можуть змінити люди, змінює Бог. Остання наша спільна молитва відбулася 11 вересня, ми згадували жертви теракту в Нью-Йорку.

Це обов'язок християнина — молитися без упину. Ми бачимо це на прикладі великих зустрічей — молитви за мир вивільняють величезні енергії. Одного разу був курйозний випадок, коли зустрілися колишні президенти Алжиру, які по черзі засудили один одного до смертної кари. І вони знайшли спільну мову і шлях до примирення.

Молитва примиряє ворогів, вивільняє енергії любові. Починаючи з трагедії 11 вересня, в світі були виправдані ідеї війни за демократію, визвольні війни, примус до миру. Війна стала аргументом у великій політиці, незважаючи на ХХ століття, яке стало найкривавішим в історії людства. У багатьох країнах триває війна, а немає нічого гіршого. Війна забирає любов, страждають дуже багато людей. Ми бачимо це по кількості бідних, які приходять до нас просити їжу. Серед них є інваліди після подій на Майдані. Страждають люди похилого віку, які залишаються в окупованих містах. Страждають діти, які стають предметом торгівлі. Страждає людяність.

В Україні з'явилося дуже багато людей, які вбивають інших. Що станеться, коли вони повернуться додому? Це дуже небезпечна тенденція. Подумати про те, що війна може бути вирішенням проблеми — це страшно. Світова ситуація зараз дуже схожа на ситуацію в світі до початку Першої світової. Папа Франциск сьогодні говорить, що вже триває Третя світова війна, просто в неї є різні осередки. Сто років назад сталась не найбільша подія у вигляді теракту проти наслідника престолу, що раптом стало сірником для початку кровопролиття. Дуже важливо саме зараз понизити градус напруги, щоб люди перестали стріляти один в одного. Тоді й буде більший шанс для інших.

Розмовляла Тетяна МУХОМОРОВА