З ініціативи центру духовної підтримки осіб з особливими потребами "Емаус" відбулася зустріч на тему «Кожній дитині потрібна родина»

ЛЬВІВ – Нещодавно з ініціативи центру духовної підтримки осіб з особливими потребами «Емаус» відбулася презентаційна зустріч на тему «Кожній дитині потрібна родина». На зустріч в приміщенні Українського Католицького Університету у Львові зібралися більш ніж 150 осіб. Серед них - представники духовенства, релігійних і громадських організацій, працівники навчально-реабілітаційного центру «Джерело» (НРЦ «Джерело»), викладачі, молодь-студенти.

Відомо, що тільки в сім’ї, у якій тебе люблять, розуміють, турбуються про твої потреби, дитина має шанс на повноцінний розвиток, на щасливе майбутнє. Втім на даний момент в Україні понад 100 тисяч дітей не мають такої сім’ї, живуть у будинках дитини, інтернатних закладах. У тому числі це і неповносправні діти-сироти, щодо яких довший час тривала політика ізоляції їх від решти суспільства у такі установи. І усі ці діти чекають на сім’ю, яка прийме їх і буде любити.

Зустріч розпочалася з привітального слова керівника центру «Емаус», засновниці руху спільнот «Віра і Світло» в Україні Зені Кушпети. Після чого відбулася презентація документального фільму «Віднайдені діти». Фільм розповідає про сім’ю Ігора і Богдани Невольків, котрі, маючи четверо своїх дітей, прийняли сліпу дівчинку, а згодом заснували будинок сімейного типу і взяли ще декілька дітей. Фільм присвячений усім дітям з особливими потребами, котрі перебувають в дитячих будинках та інтернатних закладах, які чекають на сім’ю.

Після перегляду фільму, Оксана Винярська – фахівець НРЦ «Джерело» - розповіла присутнім про акцію в підтримку розвитку сімейних форм опіки для дітей-сиріт «Крапля по краплі»:

«Це велика, велика робота для нас в Україні, щоб врешті кожна дитина-сирота, у тому числі і діти-сироти з особливими потребами, могли знайти родину. І до цієї роботи кожен з нас може додати свою маленьку краплинку. Ці краплинки можуть бути дуже різні – але лише так, крапля по краплі ми можемо досягти змін… У нас, в навчально-реабілітаційному центрі «Джерело» у Львові з нашого досвіду роботи з сім’ями, які прийняли чи усиновили дитину-сироту, народилася ідея цієї всеукраїнської акції. Вона походить також з нашої глибокої віри у доброту українського народу і у силу маленьких крапель, коли вони крапають часто, вчасно і влучно… Суть цієї акції дуже проста – у ній ми запрошуємо вас до трьох наступних кроків:

1. подивитися фільм «Віднайдені діти», який розповідає про досвід таких дітей і їхніх родин (цей фільм ви можете безкоштовно завантажити з інтернету за посиланням: http://files.mail.ru/M5O7MI або ж безпосередньо переглянути на www.youtube.com – ч.1 - www.youtube.com/watch?v=GEDlb4K47n0; ч.2 - www.youtube.com/watch?v=iu3QEPzReE0; ч.3 - www.youtube.com/watch?v=huU2pD8_3-k );

2. задуматися, яку свою «маленьку краплю» ви можете додати до цієї акції – і відповідно втілити свій задум;

3. «передати далі» інформацію про дану акцію між своїх друзів та знайомих.

А дати таку назву нас надихнули слова матері Терези із Калькутти: «Кожному з нас може здаватися, що те, що ми робимо є лиш такою маленькою краплинкою, коли насправді, щоб відповісти на людське страждання потрібен цілий океан – втім океан не складається ні з чого іншого, як з краплинок…».

Далі відбулася презентація нової книги Олега Романчука «Соловейко з одним крилом». (Олег Романчук – психотерапевт, дитячий та підлітковий психіатр, керівник відділення розвитку дитини НРЦ «Джерело»). Мирослав Николаєв - директор НРЦ «Джерело» представив присутнім ще одну всеукраїнську акцію – «Друзі з дитинства», яка пропонує прочитати і обговорити з дітьми історію з цієї книги, пояснюючи їм, що є люди, які мають обмеження, особливі потреби. Можливо у дітей з’явиться бажання зробити щось – якийсь вчинок, чи якусь свою маленьку «акцію» назустріч людям з особливими потребами. Цю акцію представив

Продовженням теми став виступ театру «І сміх і сльози». Особливістю цього театру є те, що у ньому беруть участь особи з особливими потребами (розумово неповносправні особи) разом з молоддю-волонтерами. Усі присутні мали можливість побачити виставу «На крилах пісні», котра була наче відлунням казки Олега Романчука «Соловейко з одним крилом», підкріплена яскравими образами і символами. Після закінчення вистави відбувся показ слайд-шоу «Дар осіб неповносправних».

Закінчилася зустріч молитвою. Друзі (так у спільнотах «Віра і світло» називають осіб розумово-неповносправних) разом з приятелями (молоддю-асистентами) і всіма присутніми молилися за дітей сиріт, щоб у нашому суспільстві не залишилося самотніх дітей, котрі не мають сім’ї. Щоб кожна дитина віднайшла своє щастя, любов і опіку у добрій, люблячій і турботливій родині, котра з радістю її прийме. Молилися за родини, щоб у  них панували мир і злагода, дружба і повага один до одного. Щоб кожна родина була добрим середовищем для зростання у любові для кожного її члена, а також добрим свідченням для усього світу . Молилися також, щоб у нашому суспільстві панував дух єдності, солідарності і взаємної підтримки.

Довідка

«Джерело» - навчально-реабілітаційний центр для дітей з порушенням фізичного та розумового розвитку, заснований у Львові в 1993 року, включає відділення розвитку дитини, освітню програму школи і садка та спеціальну програму для молоді.

«Емаус» - центр духовної підтримки осіб з особливими потребами при Українському Католицькому Університеті. Місія центру – поширювати у суспільстві християнське бачення дару та особливого покликання осіб розумово неповносправних; духовно підтримувати їх та їхні родини, плекати дух спільноти та дар дружби з особами, які мають особливі потреби аби свідчити про гідність і цінність кожної людини.

ВСЕУКРАЇНСЬКА АКЦІЯ «КРАПЛЯ ПО КРАПЛІ» В ПІДТРИМКУ РОЗВИТКУ СІМЕЙНИХ ФОРМ ОПІКИ ДЛЯ ДІТЕЙ-СИРІТ

Це дуже проста істина. І ми усі глибоко в серці знаємо її. І знаємо, що тільки в сім’ї, у якій тебе люблять, розуміють, турбуються про твої потреби, дитина має шанс на повноцінний розвиток, на щасливе майбутнє…

Втім на даний момент в Україні понад 100 тисяч дітей не мають такої сім’ї, живуть у будинках дитини, інтернатних закладах. У тому числі це і неповносправні діти-сироти, щодо яких довший час тривала політика ізоляції їх від решти суспільства у такі установи. І усі ці діти чекають на сім’ю, яка прийме їх і буде любити їх…

Нашим спільним завданням є потурбуватися про цих дітей, сприяти тому, щоб вони знайшли родину і могли мати інше – щасливе – теперішнє і майбутнє… І зараз в Україні такий важливий час еволюції і поступових реформ від інтернатних закладів до сімейних форм опіки. Це складна і довга дорога, яку нам треба прокладати усім разом – втім це справді єдина дорога… І це та дорога, якою іде увесь цивілізований світ.