У храмі Преображення Господнього (м.Кременець) відновлено богослужіння з 1991 р.
Максим ГЕРАСИМЮК. — "Прес-центр УПЦ КП", 25 травня 2009 року
Це колишній єзуїтський костел. Трьохнефна споруда, з двома вежами, куполом, що має шість пілонів, а ще чотири підтримують баню. Висота всередині під куполом сягає 43 м., внутрішні розміри 50м. на 30м, загальна площа стін – 7000 м2. Основними прикрасами храму є карнизи, арки та пілястри.
До будівлі собору, літерою «П», примикають двоповерхові корпуси колегіуму, на яких розміщені дві конусоподібні восьмигранні вежі. Перед фасадом розташована пишна балюстрада з багатьма декоративними вазами та кованою огорожею. Ансамбль собору вважається одиним з кращих на Волині, зроблений у стилі пізнього українського бароко.
Храм збудований за проектом архітектора Павла Гіжицького в 1731-1743 рр. Його перше призначення було костел для монахів-єзуїтів. Впродовж десяти років (до 1753) до костелу було добудовано два корпуси, один з яких призначався для потреб монахів, а інший для школи. У 1750 р., ще до завершення будівництва, тут відчинив свої двері єзуїтський колегіум – навчальний заклад, що надавав молоді середню освіту.
Основну частину коштів на будівництво храму і прилеглих споруд надали князі Януш та Михайло Вишневецькі. Будівництво обійшлося їм у 154911 флоринів. В центральному нефі собору до сьогоднішніх днів збереглися їх герби.
У 1773 р., внаслідок розпуску Папою Римським ордену єзуїтів, монастир припинив існування, а корпуси перейшли у підпорядкування так званої Едукаційної комісії, що відповідала в Речі Посполитій за народну освіту, і невдовзі вона відкрила тут першу на Волині світську середню школу.
У 1805 р., після переходу Кременця до складу Російської імперії, у колишніх єзуїтських спорудах відкрилася Волинська гімназія, яка в 1818-1819 рр. була реорганізована у Волинський ліцей. Це був навчальний заклад вищого типу, в якому навчання тривало 10 років. Тут викладали відомі професори того часу, студенти вивчали шість іноземних мов, бібліотека ліцею налічувала більше 35 000 книг, але незважаючи на це, навчання було безкоштовним.
У 1831 р. спалахнуло Польське визвольне повстання, активну участь у якому взяли кременецькі ліцеїсти, що стало причиною закриття учбового закладу. У 1833 р. Кременецький ліцей розформовано і на його базі було створено Університет св. Володимира у Києві. Протягом 3 років приміщення пустувало, і лише у 1836 тут було розміщено православну Волинську духовну семінарію, котра було перенесена з міста Аннополя. За майно було заплачено 200000 рублів асигнаціями.
У 1837 р. колишній костьол (на цей час уже закритий) вирішили перетворити в головний храм Волинської єпархії, і у 1840 р., після ремонту, тут відкрився кафедральний Преображенський собор. Але у зв'язку з переїздом архієрея на постійне проживання в губернське місто Житомир, у 1841 році собор перетворився в семінарську Преображенську церкву.
Коли у 1902 р. семінарію було перенесено в Житомир, споруди отримали в користування Волинське єпархіальне жіноче училище.
На початку 20-х рр. XX ст. за розпорядженням Ю.Пілсудського в місті з'явився комплексний навчальний заклад, який отримав назву Кременецький ліцей і успадкував усі споруди Волинського ліцею першої третини XIX ст.
Восени 1939 р., після приходу Червоної Армії, ліцей припинив своє існування. Наступного року в корпусах, які вціліли було відкрито учительський інститут. Уже в 1950 р. цей навчальний заклад був перетворений у педагогічний інститут, котрий у 1969 році був перенесений в Тернопіль. Натомість в старих інститутських корпусах відкрили педагогічне училище, яке згодом було реорганізоване в коледж, а у 2003 р. в історичних спорудах відродився Гуманітарний педагогічний інститут ім. Т.Г.Шевченка.
Храм, який є складовою частиною збудованого П.Гіжицьким комплексу, впродовж всієї історії (крім атеїстичного періоду) був невід’ємною частиною у виховному процесі молоді.
В радянський час храм тривалий час пустував. Спочатку він був перетворений на склад зернових, а в 1950-1960 рр. з нього зробили студентський спортзал.
Після його відкриття у 1991 р. – розпочалася його поступова і наполеглива реставрація.
Храм входить в комплекс споруд, які є пам’яткою архітектури національного значення №667-Н/1-4 – «Коплекс ліцею» і є складовою Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника.
Внутрішній ремонт собору проводитвся за кошти парафії, а зовнішні реставраційні роботи спонсорувала держава.
У різний час Кременець відвідали відомі в Україні і світі люди, ймовірно що більшість (якщо й не всі) з них побували у цьому храмі. Серед них – Т.Г.Шевченко, Л.Українка і вся її родина, Г.Сковорода, М.Костомаров, Оноре де Бальзак, Ференц Ліст, М.Прживальський, Анжеліка Каталані, М.Пимоненко, П.Тичина, М.Рильський, Р.Братунь, Д.Павличко, Л.Забашта, Л.Костенко, П.Панч, І.Муратов, Р.Федорів та інші.
Ремонти храму у новітній період
До 2005 р. було виставлено частину підлоги. Змонтовано каркас іконостасу, виготовлено частину різьби, написано ікони для нього (однак, кольорова гамма ікон затемна і не входить в гармонію храму, що і викликало бажання парафіян замовити нові ікони). Поштукатурено і побілено центральний вівтар, і знято в ньому риштовання). Виставлено риштовання під куполом і в центральному нефі. Частково реставровано (підштукатурено і побілено вапном) правий неф, в якому було освячено престіл на честь Св. первомуч. Стефана і він використовувався для постійного богослужіння. В ньому змонтовано каркас іконостасу і використано ікони з центрального приділу.
У 2005 р. – виставлено риштовання у лівому нефі, підштукатурено і пошпакльовано купол і лівий неф. У правому нефі змонтовано 80 м2 «теплої підлоги». (На початку ремонтних робіт отримано фінансову допомогу від Патріарха Філарета 10 тис. грн., а також другій половині року на «теплу підлогу» – ще 10 тис. грн.). Встановлено опалення на церковній квартирі.
У 2006 р. – розписано купол площею 450 м2 (включно з євангелістами). На ці роботи отримано фінансову допомогу від Патріарха Філарета у розмірі 5 тис.грн. проведено ремонт на другій церковній квартирі, у котрій проведено газ і опалення. Зараз у цій квартирі розташована Недільна школа. Проведено благодійний марафон «Куранти Кременця», – на зібрані кошти було встановлено озвучення в храмі і систему «Електронні дзвони-куранти».
У 2007 р. – встановили 35 м2 гіпсокартонних перестінків, 34 м2 пінопластового покриття у місцях тріщин храму, де мають бути великі настінні ікони, виготовили 50 оздоблювальних гіпсових хрестиків і зірочок, пошпаклювали 660 м2 і пофарбували (розклавши на кольори) 3600 м2 стін храму.
На розкладені кольори бригада художника Стецька В.П. нанесла 168 м2 іконопису і 55 м2 геральдики.
Таким чином було повністю оформлено 2300 м2 і частково оформлено – 1300 м2. Для порівняння – у 2006р. було розписано купол загальною площею 450 м2, а всього стіни храму займають 7 тис.м2.
У 2008 р. – замовлено і частково оплачено нові ікони на центральний іконостас. Замовлено і частково проведено оплату різьби на центральний іконостас. Встановлено поручні на карнизах. Знято риштовання у центральній частині (від хорів до вівтаря включно). Розпочато озеленення території. Завершено деякі попередні роботи. Зроблено ремонт паламарки (штукатурка, шпатлювання, фарбування, підлога). Змонтовано підсвітку стелі центру храму. Надано сприяння ремонтним бригадам ДІАЗу, котрі замінили вікна і провели ремонти фасадів храму (для прикладу, коштом парафії зашпакльовано відкоси семи вікон на висоті 15-20 м., периметр кожного вікна 10 м.). Кременецько-Почаївський ДІАЗ у 2008 р. на ремонт фасадів храму і заміну вікон освоїв 1 700 000 грн.
У 2009 (до 18 травня) – виставили риштовання у правому нефі і розпочали його подальшу реставрацію.
Священики храму
Священиками цього храму було багато людей, але тільки кілька затрималися на тривалий період. Серед таких о.Володимир Міхненко, о.Іван Заєць, о.Борис Леськів. А з 26 грудня 2004 р. – о.Володимир Буграк, котрий є Кременецьким благочинним Тернопільсько-Бучацької єпархії.