За 100 років храм у селі Стара Прилука на Вінничині не дав жодної тріщини
Церква Преображення, що у селі Стара Прилука, Липовецького району Вінницької області відзначила свій 100-літній ювілей. Будував її німецький архітектор за кошти колишнього поміщика Сергія Мерінга та селян. Старожили села розповідають, що на місці цього храму стояла старенька капличка. Вона почала розвалюватись, тоді люди звернулися до місцевого поміщика за допомогою, той погодився допомогти з будівництвом.
Церква Преображення, що у селі Стара Прилука, Липовецького району Вінницької області відзначила свій 100-літній ювілей. Будував її німецький архітектор за кошти колишнього поміщика Сергія Мерінга та селян. Старожили села розповідають, що на місці цього храму стояла старенька капличка. Вона почала розвалюватись, тоді люди звернулися до місцевого поміщика за допомогою, той погодився допомогти з будівництвом.
«Зібрали комісію, найняли підрядника, старообрядців з Вінниці, а ті у свою чергу найняли – інженера Крауса, – розповідає настоятель церкви отець Василій (УПЦ). – Вони сіли, порадилися і домовились за ціну 26 тисяч 700 рублів. Половину цієї суми дав місцевий поміщик, решта селяни зібрали самотужки. Стару капличку знесли, на її місці розпочали нове будівництво храму. Тривало воно впродовж 3 років».
У роки війни німці не наважилися бомбити церкву. Зробили з неї склад. Туди звозили зерно. «Коли фашисти уже прийшли в село, то відразу зайшли до церкви, – розповідає 80-річний церковний староста Іван Бевз, – а я постійно до церкви ходив, стою дивлюся, а вони влетіли сюди, почали щось між собою балакати, тоді один обертається, а навпроти нього якраз ікона висіла, він подивився, і аж завмер, щось сказав своїм солдатам і церкву не чіпали, а зробили з неї комору».
Після закінчення війни, Преображенська церква знову почала діяти, як храм. Але у 60 –х роках ХХ століття Радянська влада вирішила закрити її.
В середині 80-х, з церкви місцева влада планувала зробити РАЦС. Біля храму були могили священиків, їх бульдозером розгорнули. Церкву переробили під РАЦС, але згодом закрили. Люди відмовлялися там розписуватись.
З настанням незалежності храм знову відкрили. Настоятель у ньому – отець Василій. Він працює на 2 храми, але каже у Преображенському службу правити легше: «Є тут Божа благодать, – каже священик, – коли відчиняєш храм вона аж віє на тебе. Тут службу відправиш і незчуєшся, так легко та добре».
За свої 100 років Преображенська церква не мала жодного капітального ремонту та не дала жодної тріщини. Нині, за словами кореспондента РІСУ Олени Бучацької, храм стоїть як новий, тільки стіни трішки потемніли. Настоятель каже, що секрет її довговічності в тому, що будівельники до цементу додавали невідому речовину, вона і скріпила так сильно стіни, а ще щира молитва священиків та місцевих жителів не дали її зруйнувати.
