Головним аргументом на користь викорінення структур УПЦ МП в Україні є колаборантство та просування наративів “русского міра”. Ці закиди справедливі, але чи вирішить зазначенні проблеми саме по собі знищення структур УПЦ?
Про це пише богослов, архимандрит Кирило Говорун.
“В будь-якій Церкві можна розрізняти три рівні: структури, громади та члени громад. Громади цілком не є колаборантами та пропагандистами – в них, навіть якщо вони належать до УПЦ, зазвичай люди з різними поглядами. Структури – це віртуальні конструкції, які живуть лише в головах людей, що ідентифікують себе з тією чи іншою юрисдикцією. Якщо громади – це “іпостасі” Церкви, то церковні структури – це її фантазії. Говорячи точніше, це як штучний інтелект, який “думає” за алгоритмом, що його закладено людьми. До речі, українське законодавство, яке визнає за юридичні особи громади, а не структури – дуже тверезе саме з богословської точки зору. Також до речі, ідентифікація із структурою-юрисдикцією для багатьох українських християн замінює собою власне християнську ідентичність. Така ідентифікація є частиною міфології, але не християнського богословʼя, і ця міфологія поширена як в УПЦ, так і в ПЦУ. Ще більше вона поширена у світському середовищі”, – пише богослов.
Кирило Говорун вважає, що ідеї “русского міра” теж живуть лише в головах окремих людей – навіть не громад, і тим більше не в структурах, які взагалі думати не можуть.
“Руйнування структур не знищить ці ідеї, бо вони залишаться в головах їх носіїв. Тому у тих, хто бореться із структурами, буде ілюзія, що знищивши їх, вони побороли ідеї, але останні разом із своїми носіями просто перекочують деінде, зокрема в інші структури – навіть в ПЦУ.
Я не виступаю за збереження структур УПЦ – мені їх зовсім не жаль. Це як той євангельський кукіль, доля якого бути спаленим – рано чи пізно. Мені жаль громади, які страждають через своїх окремих членів, а також через очільників структур, а ще через те, що популярне сприйняття ототожнює громади з їх юрисдикцією. Також я вбачаю проблему в тому, що мету боротьби з УПЦ – вивітрення духу “російського світу” – так і не буде досягнуто, а залишиться лише небезпечна ілюзія перемоги над ними.
Вихід тут може бути один: залишити у спокої громади і карати за злочини, доведені судом, окремих індивідуумів. Навіть якщо ці індивідууми – високопосадові ієрархи, які думають, що вони і є Церква. До речі, ті, хто бореться з церквами, думають так само, але з богословської точки зору це хибна думка”, – резюмує Кирило Говорун.