«Записуємо нові важливі сторінки в книзі примирення», — Глава УГКЦ та очільник польського єпископату у спільній Заяві
Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
Богослужіння прощення та примирення відбулося в архикатедральному римо-католицькому соборі Святого Івана Хрестителя у Варшаві.
«Історія відносин між польським і українським народами сповнена прекрасних, добрих і героїчних вчинків, але, на жаль, також складних і драматичних подій. Ці два народи охрестилися майже одночасно і, хоча вони й черпали з різних християнських традицій: один із латинської, а другий — із візантійської — їхнє хрещення відбулося ще в межах однієї неподільної Церкви», — йдеться у Заяві.
Владики зазначають, що, починаючи з 1987 року, вдалося реалізувати багато спільних ініціатив заради примирення.
«Ми відкрито говорили про складні справи, називаючи — зокрема — волинські події вісімдесятирічної давнини „убивством і етнічними чистками, жертвами яких стали десятки тисяч невинних осіб, як-от жінки, діти й особи літнього віку, насамперед поляки, але й українці, а також ті, хто рятував сусідів і родичів від небезпеки“», — пишуть вони, цитуючи Декларацію примирення від 28 червня 2013 року.
Після відкриття масових поховань у Бучі, Ірпені чи Гостомелі, йдеться у Заяві, усі розуміють, як важливо однозначно назвати винних, ексгумувати жертв, вшанувати їхнє право на гідне поховання та людську пам’ять. Архиєпископи зазначили, що потрібно також відрізняти два тісно пов’язані досвіди — прощення та примирення.
«Пробачення передує примиренню, — зазначено в документі. — Пробачення має характер внутрішнього досвіду. Воно відбувається у глибині серця й не залежить від ближнього. У примиренні натомість необхідна участь усіх сторін, утягнутих у конфлікт. Воно може ґрунтуватися тільки на взаємному пробаченні. Примирення може будуватися лише на правді та справедливості».
Покровителем на шляху українсько-польського примирення є св. Іван Павло ІІ, який у Львові у 2001 році зазначив, що у справі примирення йдеться не про те, щоб забути, а про те, щоб подолати зло з минулого, аби «завдяки очищенню історичної пам’яті всі були готові ставити вище те, що єднає, ніж те, що ділить».
Блаженніший Святослав та архиєпископ Станіслав Ґондецький наголосили, що важливо пам’ятати про його ініціативу і особистий патронат над початком цього процесу.
«Віримо, що в ці скрутні дні ми записуємо нові важливі сторінки у книзі примирення, щоби змогти будувати наше спільне майбутнє як вільні з вільними та рівні з рівними, — пишуть у спільній Заяві про прощення та примирення Глава УГКЦ та голова Конференції єпископату Польщі.
На завершення спільної молитви Блаженніший Святослав виголосив подячне слово, у якому зазначив, що пишається тим, що Католицькі Церкви є серцем і рушійною силою шляху взаємного примирення, прощення та зцілення ран минулого: «Примирення між нашими народами — це процес загоєння ран, які і поляки, і українці несуть у своїх душах і сумлінні донині. Лікувати біль і травми нелегко. Але, як душпастирі, ми маємо в руках бальзам Святого Духа, який Господь Ісус, наш Спаситель, залишив своїм апостолам, своїй Церкві. Цим бальзамом, який справді лікує рани, є взаємний діалог, прощення і примирення, а також молитва — присутність Церкви як доброї матері, яка обіймає, супроводжує і зігріває своїм теплом тих, хто замерз від цього почуття болю чи ненависті», — зауважив Предстоятель.
«Зараз ми можемо будувати нові відносини, які народжуються на наших очах. Зараз ми будуємо нову пам’ять, яка, як каже Папа Франциск, є позитивною пам’яттю. І, вважаю, це дар Божий, яким ми повинні скористатися, щоб не залишатися рабами минулого, а будувати краще майбутнє», — наголосив Глава УГКЦ.
Вшанування сумних роковин продовжиться сьогодні спільним паломництвом примирення Блаженнішого Святослава та архиєпископа Станіслава Ґондецького з Варшави до Луцька. 8 та 9 липня на Волині відбудуться Богослужіння за участю українських та польських єпископів.
