Запорізькі археологи поспішають встигнути розкопати найбільший у Європі язичницький могильник – Мамай-гору

Цього року виповнюється рівно 25 років, як запорізькі археологи розкопують найбільший у Європі могильник - Мамай-гору, повідомляє  РепортерUA.

Керують експедицією кандидат історичних наук, доцент Геннадій Тощев і кандидат історичних наук, доцент Світлана Андрух. Їм потрібно поспішати — адже води Каховського водосховища підмивають берег, погрожуючи поховати під водою унікальні пам'ятники археології.

У 80-х роках минулого століття тут були виявлені і розкопані перші язичницькі поховання. Відтоді дослідження проводяться щороку. На Мамай-горі розташований один з найбільших в Європі могильників — тут поховані люди бронзового віку, скіфи, сармати, кіммерійці і ногайці.

Працюють археологи за графіком — з раннього ранку до обіду. Спочатку викопують великі траншеї. Потім за кольором плям на землі знаходять давні могили і розчищають їх. Всі знахідки фотографують, забирають, чистять і проводять консервацію. Після завершення розкопок всі ями обов'язково потрібно зарити - адже на цьому місці потім будуть сіяти пшеницю або соняшник. Влітку Мамай-гора стає місцем паломництва — сюди приїжджають місцеві селяни, вчені, політики.

Побут археологів вражає простотою — їжу готують на саморобній цегляній печі, купаються в Каховці, а електрикою не користуються взагалі - мобільні телефони заряджають в магазині в селі неподалік. З одного боку, це брак фінансування — гроші йдуть тільки на найнеобхідніші речі. З іншого - зроблено це свідомо, щоб студенти отримали практичний досвід.

Серед "археологічних" правил є доволі цікаві положення і традиції. Наприклад, в експедиції заборонений "мат" — порушників чекає покарання у вигляді корчування пнів по числу виголошених "матюків". Заборонено вживання алкоголю і наркотиків. За бійки люди "вилітають" з експедиції, незважаючи на свій "послужний" список. Також санкції можна заробити за викинутий недопалок куди попало - адже навкруги табору багато сухої трави, і кілька разів учасникам експедиції доводилося гасити дуже серйозні пожежі.

Експедиція фінансується з бюджету університету, але грошей не вистачає. Доводиться економити — студенти самі скидаються собі на їжу, витрати на бензин для машин та інші важливі статті витрат найчастіше йдуть з кишені учасників і керівників експедиції. Рятує і допомога колишніх студентів чи просто небайдужих. Хтось привозить овочі, хтось - воду.

Археологи сподіваються, що всі ці зусилля не пройдуть дарма, і вони відкриють світу Мамай-гору.