Заява Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України)

Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України) на своєму засіданні 2 лютого 2021 р. розглянув поширену у відкритих джерелах інформацію щодо можливого незаконного впливу політиків проросійського спрямування, прихильників Московського патріархату на ухвалення низки резонансних судових рішень. Висловлюючи серйозну стурбованість з цього приводу, Священний Синод заявляє наступне:

1. Незалежність судочинства, ухвалення судами рішень виключно на основі норм права, законів, недопустимість зовнішнього втручання у здійснення правосуддя, особливо коли йдеться про прямий підкуп або інший корупційний вплив, мають суворо дотримуватися. Адже таким є не лише зобов’язання суддів перед світським законом, але і перед законом Божим.

У Священному Писанні сказано: «Бо Я, Господь, люблю правосуддя, ненавиджу грабіжництво з насильством» (книга пророка Ісаї 61:8); «Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости» (Псалом 105:3); «Дотримання правди і правосуддя більш угодне Господу, ніж жертва» (книга Притч 21:3).

Водночас слово Боже називає нечестивцями тих, хто за хабарі викривляє правду під час судочинства: «Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя» (книга Притч 17:23). За такі злочини кожен винний буде відповідати перед Богом, Який є істинним та непідкупним Суддею, як про це сказано: «Де мала б бути правда, там кривда; де мало б бути правосуддя, там беззаконня. І сказав я у серці своєму: «праведного і нечестивого буде судити Бог; тому що час для всякої речі і суд над усякою справою там» (книга Екклезіаст 3:16-17). Покарання Божого за злочини ніхто не уникне, якщо не покається і не виправиться: «Лжесвідок не залишиться непокараним, і хто говорить неправду, не врятується» (книга Притч 19:5).

2. Під час триваючої російської гібридної агресії проти України наше особливе занепокоєння викликають намагання агресора використати прямий чи опосередкований вплив на окремих суддів з метою ухвалення ними рішень, що руйнують державну незалежність України. Суспільство і держава мають давати відсіч таким намаганням, а винні мають притягатися до відповідальності.
3. У цьому контексті Священний Синод особливо занепокоєний повідомленнями про намагання через судові рішення вплинути на релігійну ситуацію в Україні. Зокрема йдеться про намагання заблокувати дію та скасувати закон №2662, яким передбачено обов’язок релігійних організацій, що мають свій керівний центр у країні-агресорі, тобто в Російській Федерації, у своїй офіційній назві вказувати приналежність до такого релігійного центру.

Митрополія Московського Патріархату в Україні вперто ігнорує цей закон. Будучи справді частиною Російської Православної Церкви, як це зазначене у відповідних статутних документах обох структур, підпадаючи під ознаки, вказані у законі, релігійне об’єднання під назвою «Українська Православна Церква» та релігійні організації, що входять до нього, прикриваючись рішенням судді, що публічно демонструє прихильність до Московського патріархату, вже два роки не виконує вимоги законодавства України.

Наслідком такого ігнорування стало те, що керівництво релігійних організацій, приналежних до Московського патріархату в Україні, не може вносити змін до Єдиного державного реєстру, не може змінити вказаних у реєстрі керівників на інших, не може реєструвати нові релігійні організації.

Однак замість того, щоби зробити одне з двох – або стати справді незалежним українським релігійним об’єднанням, вийшовши з російського підпорядкування, або виконати вимоги закону України, виклавши свою назву у відповідності до своєї справжньої юрисдикційної належності – Московський патріархат в Україні покладає сподівання на скасування закону №2662 Конституційним судом.

4. У Конституційному суді України розглядається подання низки проросійських політиків від 18 січня 2019 р. щодо скасування закону №2662.

Приклад публічного викриття Сполученими Штатами Америки народного депутата України Андрія Деркача – особи, яка протягом тривалого часу мала і очевидно продовжує мати значний вплив на структури і керівництво Московського патріархату в Україні, – як «активного російського агента» засвідчує, що такі «активні російські агенти» можуть бути і серед його колег.

Відтак використання ними або іншими проросійськими силами своїх впливів на судочинство насправді можна оцінити як ще один інструмент гібридної агресії Кремля проти України. Ми рішуче налаштовані протистояти цій агресії, та закликаємо до цього всіх, хто любить Україну, незалежно від ставлення до релігії.

Ми також закликаємо нашу державу і міжнародних партнерів України звернути увагу на зазначені потенційні загрози і не допустити їх здійснення.

5. Користуючись нагодою Священний Синод знову закликає керівництво Московського патріархату в Україні не надіятися «на князів, на синів людських» (Псалом 145:3), на проросійських політиків та їхні впливи, а визнати правду, послідувати Томосу про автокефалію Української Православної Церкви і розпочати з Православною Церквою України конструктивний діалог.

Від імені Священного Синоду –

Епіфаній
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Православної Церкви України