"Не можна йти до мети по людях – навпаки, потрібно піднімати їх своїми кроками", – сказав Владика Борис Гудзяк під час зустрічі «Успіх у бізнесі: до чого тут любов?», організованої Львівською бізнес-школою УКУ (LvBS) у межах Фестивалю Вітер На-Дії.
«Я, хоч і не підприємець, однак часто маю справи з грошима – десятки мільйонів доларів, зібрані на розвиток Українського Католицького Університету для втілення наших ідей. І успіх нашого проекту полягає саме у стосунках між людьми (як горизонтальних, так і вертикальних). Важливо, аби ми жили у пошані один до одного, у розумінні смиренності людини перед Богом і, що важливо, у радості, що поруч є люди, які є великим скарбом. Неможна йти до мети по людях – навпаки, потрібно піднімати їх своїми кроками», – сказав Владика Борис Гудзяк під час зустрічі «Успіх у бізнесі: до чого тут любов?», організованої Львівською бізнес-школою УКУ (LvBS) у межах Фестивалю Вітер На-Дії. Дискусія була присвячена темі любові, як ключового елементу у сучасному бізнесі, ми публікуємо найважливіші тези учасників події.
Модерувала дискусію декан-засновниця і голова наглядової ради LvBS, проректорка з науково-педагогічної роботи УКУ Софія Опацька:
«Ми звикли, що у бізнесі має бути або переможець, або той хто програв, буває, що стається win-win. Та чи потрібна нам любов у бізнесі? Як і для чого ми можемо любити?»
Архиєпископ і Митрополит Філадельфійський УГКЦ, президент УКУ Владика Борис Ґудзяк:
«У кризовому 2008 році світ бізнес-шкіл почав говорити по потребу етики у бізнесі. Адже знання без любові можуть бути надзвичайно небезпечними. Усі ми знаємо, що нацистська Німеччина була найбільш технологічно просунутою на той час, Сталін вчився в семінарії, багато диктаторів здобували знання у Парижі, в Сорбонні, а Маркс писав свої ідеї у одній з бібліотек Лондона. Тому знання, в тому числі про те, як працює бізнес – це, звичайно, не головне. Нам треба зрозуміти, як жити, працювати, творити і розвивати проекти у такий спосіб, щоб це працювало на загальне добро. Для цього нам потрібна любов, передусім до своїх співробітників і серце, наповнене радістю їхнього розвитку. Бідний той людський рід, який будує свою економіку на хижацьких принципах. Зараз саме такі дискусії є надзвичайно актуальними».
Софія Опацька: «Виклики бізнесу часто звучать у форматі «або-або»: або любов, або прибутки; або розвиток, або дружба. Чи можливе «і-і» у бізнесі?»
Президент Американської торговельної палати в Україні Андрій Гундер:
«Американська бізнес-мрія жива, але дещо «пошарпана»: бізнес розуміє, до чого він «довів» нашу планету. Ситуація у світі непроста: сьогодні більше людей помирає від переїдання, аніж від голоду; від суїцидів, аніж від воєн. Дуже часто у бізнес-дискусіях піднімається питання: «Що таке щастя сьогодні?». Цікаво, що світові дослідження показують: українці відрізняються у розумінні щастя від інших націй – найголовніше для українців щастя не їхнє, а їхніх дітей. А, оскільки Щастя стоїть поруч з Любов’ю, компанії все частіше починають розуміти, що ці поняття також важливі й у бізнесі. Українські підприємці починають ставити на перше місце людей, повагу до них та їхній ріст і розвиток».
Оскільки саме Митрополит Андрей Шептицький і його фраза: «Хто любить, той дбає за інших, їхнє добро лежить йому на серці» – були провідними для усіх майданчиків фестивалю «Вітер На-Дії» й цієї дискусії, зокрема, Софія Опацька поцікавилися, які ідеї Кир Андрея може переняти сьогодні наш бізнес?
Владика Борис Гудзяк: «Шептицький поки що не визнаний усім світом і Україною, хоча він є найбільш визначним моральним лідером свого часу, він думав «outside of the box». За 44 роки упродовж діяльності Митрополита, в Галичині сім разів змінювалася влада: австрійці, росіяни, українці, поляки, совіти, німці і знову совіти. Але Шептицький мав глобально інтегрований погляд, їздив у Південну та Північну Америку, був головним представником українців у Парижі у дискусіях про мир і кордони. Він любив людей понад усе. У світі Митрополит Андрей Шептицький найбільш відомий за порятунок євреїв, але Україна, чомусь, ще не може очистити свої вертепи від карикатурного образу єврея і за це нам має бути соромно. Нам важливо, щоб ідеї й принципи загального добра укорінилися у сучасному українському суспільстві».
Софія Опацька: «Яким чином заява американських бізнес-лідерів «Statement on the Purpose of a Corporation» суголосна з темою любові у бізнесі?»
Андрій Гундер: «Що таке бізнес? Це – продавати товари і послуги з метою отримання прибутку. Однак зараз світові компанії розуміють, що є щось значно більше й важливіше, аніж прибуток. Є і українські підприємці, які є гарними прикладами цього, роблять великі справи і надихають інших. Зараз одним із основних викликів для бізнесу в Україні є верховенство права, тому критично важливою є судова реформа, адже це впливає на захист бізнесу.
Сьогодні 40 % компаній у нашій державі працюють в тіні. Адже бізнес розуміє усі спокуси ведення нечесного, тіньового бізнесу у вигляді надприбутків. Але, з іншого боку, є любов і корпоративно-соціальна відповідальність, яка полягає не в тому, як компанія роздає гроші (на благодійність чи корпоративи), а у тому, як вона їх заробляє. І важливо комунікувати про це, як всередині компанії, так і назовні.
Бізнес-компанії починають розуміти, що найцінніше – це люди, які у них працюють. Любов починається з поваги до співробітників, з надання їм можливостей рости і розвиватися, а відтак і передавати любов іншим. Як свого часу казав відомий економіст і меценат Богдан Гаврилишин: «Любіть те, що ви робите – і гроші самі до вас прийдуть».
У бізнесі часто треба керуватися серцем і інтуїцією. А для того, щоб навчитися любити – треба пробувати, як говорив Блаженніший Любомир Гузар».
На питання про індекс та низькі рейтинги щастя в Україні, Владика Борис відповів так:
«На жаль, мільйони українців виїжджають. Є різні компоненти для щастя: задоволення базових матеріальних потреб, освіта, медицина. Але хочу зазначити: працюючи у 5 країнах Європи, я бачив молодь (французьку, бельгійську чи іншу), яка заздрила українській. Бо, попри скромність життя, в українців є розуміння, чого вони хочуть у житті. Українці сміливі на прийняття рішень, здатні брати на себе відповідальність. Важливо розуміти: ми не приречені на нещастя. І хоч ми не можемо змінити ситуацію в цілій країні, ми однозначно можемо змінювати своє середовище – і бути від цього щасливими».
Як сприймати зради (у житті чи у бізнесі): їх прощати, чи ігнорувати?
Владика Борис Гудзяк: «Нам треба прощати, але й робити висновки, особливо у бізнесі. Адже, якщо хтось мене надурив, перший раз – це його вина, другий – це вже моя вина. У світі є 7 мільярдів людей, з якими можна мати справу, не обов’язково з тими ж самими. А інколи можна кривду виправляти (особливо якщо вона кривдить інших), її ігнорувати не можна».