25 вересня 2023 року в резиденції Предстоятеля УПЦ у Свято-Пантелеймонівському жіночому монастирі у Феофанії відбулось засідання Священного Синоду Української Православної Церкви.
Звернення Священного Синоду Української Православної Церкви
до єпископату, духовенства, чернецтва та всіх вірних чад
Української Православної Церкви
від 25 вересня 2023 року
Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!
Всечесні отці! Дорогі браття і сестри!
У час буремних випробувань для українського народу наша Церква, як любляча мати, огортає своєю молитвою та милосердям всіх її чад. І так само, як мати любить всіх своїх дітей, не зважаючи на те, що хтось із них слухає її настанови, а хтось зухвало нехтує материнською турботою, так і Українська Православна Церква ніколи не ділить свою паству залежно від політичних чи суспільних уподобань, а українське суспільство — на тих, хто вірний їй, та тих, хто забув місце свого хрещення, місце хрещення своїх батьків та предків, й хто зараз вважає за можливе хулити Церкву Божу і зневажати пастирів, священницькими руками яких ці люди самі колись були занурені в купіль Хрещення для народження в Життя Вічне.
Церква молиться за всю Українську державу, закликає шанувати її закони, щоденно звершує соціальне і волонтерське служіння для всіх, хто цього потребує, а не лише для тих, хто є прихильним до неї. Адже цього навчає Сам Господь, кажучи: «Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода?» (Мф. 5, 46).
Коли говоримо «Церква», то, звісно, під цим словом розуміємо увесь народ Божий — не лише духовенство та монашество, а й усіх вірян, які разом зі своїми духовними пастирями поділяють тягар випробувань сучасного періоду в бутті українського Православ’я. Цей народ Божий без найменшого жалю намагаються отруїти антицерковною пропагандою, залякуваннями, спокусами. Однак спільні молитви та богослужіння, які єднають навколо православних святинь тисячі вірян нашої Церкви, свідчать, що примусом та наклепами народ Божий неможливо збити з того шляху, який визначають його релігійні переконання. Особливо красномовно це стає зрозумілим, коли бачимо, що храми, які були захоплені, тобто відібрані у вірян Української Православної Церкви, стоять порожніми навіть у великі свята. Зокрема, така ситуація склалася у величних соборах Києво-Печерської Лаври та інших святинях. Святі місця, де щоденно лунала посилена молитва за українську державу, її владу, військо та народ, після так званої зміни конфесійної підлеглості опинилися зачиненими на великі амбарні замки.
«Якщо Бог не збереже місто, то даремно стережуть його вартові» (Пс. 126, 1), — читаємо у богодухновенній книзі Псалтир. Ці слова Біблії у час страждань України від повномасштабної російської агресії викривають злочинні дії ініціаторів церковного розбрату, внаслідок якого, у віками намолених храмах, вперше з часів падіння атеїстичного режиму припинилося звершення Божественної літургії, а також припинились молитви за захисників України, за поранених і полонених воїнів, за спочилих і всіх стражденних, чиї сльози може витерти лише Бог. Натомість наруга, котру вчиняють над храмами люди, які під час насильницького захоплення нещадно трощать двері і вікна, нівечать святі вівтарі та побивають християн, не лише не прикликає Божого благословення, але й кидає виклик Богу. Всім зрозуміло, що наслідки цього виклику так званими активістами спокутуватимуть і ті, хто мовчазною згодою потурає їх безкарності, хто заплющує очі на відверте святотатство, яке нав’язується українському суспільству як норма. Слід назвати речі власними іменами: ініціатори і виконавці церковного рейдерства є відвертими духовними ворогами Української держави, дії яких лише поглиблюють руйнівні наслідки російської агресії. Адже «Бог зневаженим не буває» (Гал. 6, 7).
Не меншою ганьбою, яка викликала шок у християн з різних частин земної кулі, стала ситуація навколо Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, цілковито створена Міністерством культури та інформаційної політики України. Вірян не допускають на територію Нижньої Лаври, щоб помолитися біля нетлінних і чудотворних мощей печерських преподобних отців. Наразі до святині не мають змоги потрапити не лише кияни, але і паломники з інших міст та країн, які в такий скрутний час неодмінно намагаються відвідати Лавру для молитви.
Склалась ситуація, за якої лише православні християни виявляються обмеженими у своєму праві звершувати молитовне поклоніння біля шанованих на весь світ святинь, у той час, коли паломництва представників інших конфесій та релігій забезпечуються адміністративним ресурсом. Також слід зауважити, що віруючі люди ніколи не погодяться з принизливим ставленням до мощей, як до «музейних експонатів», а саме так ці святині були неодноразово названі державними чиновниками. Дії представників Міністерства культури та інформаційної політики України на території Нижньої Лаври вражають правовим та моральним беззаконням щодо монахів Лаври, студентів і викладачів Київських духовних шкіл, а також вірян та паломників. У такій ситуації покладаємо всю надію на Бога, Який ще від часів засновника Лаври — преподобного Антонія Печерського — неодноразово і надзвичайно стримував плани кривдників обителі та охороняв її насельників.
Особливої молитовної підтримки потребують сьогодні архієреї, які зазнають кримінальних переслідувань і примусово обмежені у спілкуванні зі своєю паствою. Як зазначають адвокати, висунуті їм обвинувачування не мають переконливих підтверджень у матеріалах судових справ, а сам процес отримання доказів та судового розгляду супроводжується зухвалим порушенням українського законодавства. Священний Синод Української Православної Церкви вдячний всім, хто у міру своїх сил виявляє допомогу архієреям, яких переслідують. Особлива вдячність Предстоятелям і представникам єпископату Помісних Православних Церков та релігійним діячам з різних країн світу, які засвідчили свою підтримку.
Дорогі брати і сестри! Господь благословив нам жити в час, котрий по-особливому вимагає живої віри, сповненої любові. На тлі масштабних порушень державного законодавства та міжнародних норм щодо прав і свобод людини — вірян Української Православної Церкви — часто постає питання: як православним християнам слід реагувати на ці виклики? Відповідь нам дав Сам Господь наш Іісус Христос: «Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас» (Мф. 5, 44). Довіряючи своє церковне життя Богу, християнину належить «не словом чи язиком, а ділом і правдою» (1 Ін. 3, 18) виявляти любов та доброту до інших в умовах суцільного дефіциту цих якостей. У складні історичні періоди церковної історії християнська любов та доброта у відповідь на всі форми зла змінювали світ і підносили Церкву до нових щаблів її розквіту. Тож і тепер у турботах за майбутнє Церкви кожному з нас слід зосередитися не на галасливому протистоянні з людьми, які вороже до нас налаштовані, а на дієвому свідченні про Христа і Його Церкву, відображаючи у своїх словах та вчинках Самого Бога, Який є Любов.
Нехай Господь Своєю благодаттю благословить Українську державу та її народ життям у мирі, охороняючи від усякого ворога та супостата, бо Йому Єдиному належить благословіння і честь, і слава і держава на віки вічні (Одкр. 5, 13).