Формувати в Україні громадянське суспільство, позбутися радянського спадку і впроваджувати європейські цінності, триматися євангельських принципів і бути відповідальними за долю своєї країни – такі цілі стали ключовими для учасників Східноєвропейського лідерського форуму, який відбувся в Києві впродовж 11-14 листопада.
Формувати в Україні громадянське суспільство, позбутися радянського спадку і впроваджувати європейські цінності, триматися євангельських принципів і бути відповідальними за долю своєї країни – такі цілі стали ключовими для учасників Східноєвропейського лідерського форуму, який відбувся на базі церкви «Філадельфія» в Києві впродовж 11-14 листопада.
На заході побували близько 500 учасників з України, Білорусії, Чехії, Румунії, Македонії, Нідерландів і США. Спікерами форуму стали 80 делегатів з країн Східної Європи і Америки, серед яких – священнослужителі, волонтери-капелани, бізнес-консультанти, сімейні консультанти, євангелісти, місіонери, богослови і правники. Кожен із учасників форуму міг вибрати одну із 11 тематичних секцій, серед яких – «Апологетика», «Волонтерство і капеланство», «Євангелізація», «Місіонерство і відкриття церков», «Молодіжне служіння», «Сімейне служіння», «Університет», «Церковне лідерство», «Церква і громадянське суспільство», «Християнство і бізнес», «Християнство і культура».
«Наше покликання бути сіллю і світлом всюди, де ми є. Кожен християнин потенційно є лідером і повинен знати, куди йде і куди веде. У країнах Східної Європи спостерігається криза лідерства як результат втрати національних еліт і впливу на суспільство ідей постмодернізму. Церква може стати впливовою навіть у меншості», — зазначив директор Східноєвропейського лідерського форуму (СЄЛФ) Ярослав Лукасик.
Бути лідером означає об’єднувати людей, а не втілювати за їх допомогою свої амбіції, — наголосив бізнесмен і консультант у сфері бізнес-освіти й особистого розвитку Джесcі Л. Джеймс на лекції «Принципи ефективного лідерства». За його словами, в основі ефективного менеджменту лежить кілька принципів – відповідальність, вірність, послужливість, настійливість і непроникність до деструктивної критики. «У спілкуванні з людьми намагаюся побачити їх сильні сторони і спрямовувати людину розвиватися у цьому напрямку. Кожному лідеру треба навчитися бачити хороші якості в людях, а не дорікати недоліками чи слабкими сторонами», — зазначив спікер під час секції «Волонтерство і капеланство». Він порадив тим, хто займає очільницькі позиції, уникати спокуси захищати свій статус і шукати популярності серед працівників, але вчитися служити.
Петро Дудник, пастор церкви «Добра звістка» зі Слов’янська, розповів про місіонерство та відповідальність християнина. У воєнний період він разом з іншими служителями організовує соціальні проекти з допомоги людям в прифронтових зонах. За його участю на Донбасі відкрили сирітський притулок «Паруса», а також вивезені сотні переселенців в інші міста або регіони України.
«Реагувати на біль – це найкращий спосіб знайти своє покликання», — зазначив пастор, розповідаючи про роботу своєї команди. Він показав фотографії, як місіонерська група роздавала хліб людям, організовувала автобуси для вивезення людей, рятуючи їх від стрілянини. За його словами, в одному з міст Донбасу близько 350 людей стали членами церкви після того, як служителі цієї громади допомогли людям вижити і відновитися під час війни. Для продовження роботи в прифронтових зонах Петро Дудник разом з Сергієм Косяком та Олексієм Федченком заснували місіонерську школу, у якій студенти навчаються в тому числі і практичних речей: надавати першу медичну допомогу і обходити заміновані зони.
«Треба бути ревним у служінні, щоб все витримати і подолати», — зауважив Денис Подорожний, пастор служіння «Дім на скелі». Він поділився з учасниками форуму п’ятьма принципами успішного служіння християнина. Немає якоїсь визначеної формули успіху, зазначив спікер, але є кілька важливих порад: «По-перше, це сутність або усвідомлення людиною свого покликання в церкві. По-друге, сила або здібність. Люди повинні докладати зусиль, щоб виточувати свої вміння і таланти, здобувати знання. По-третє, структура або громада. Яким би сильним не була людина, сама вона багато не зробить, треба молитися формувати команду. По-четверте, стратегія або план з послідовністю дій. І останнє – це пристрасть до своєї справи».
За його словами, у час коли Україна опинилася між двома тоталітарними режимами – радянською владою і нацистами митрополита звинувачували в колабораціонізмі. Поляки вважали його зрадником, а українці – польським засланцем. Шептицький залишався між двома фронтами і неухильно тримався християнського патріотизму замість патріотизму поганського, який сповідує любов до своїх і ненависть до всіх інших, зауважив Маринович. «Коли зло і насильство руйнує твою землю, тоді треба звернутися до Євангелії як основи, яка нас об’єднує. Як довго між нами, українцями, не буде християнської єдності, так довго навіть найслабший противник буде за нас сильніший», — наголосив він.
Мирослав Маринович зауважив, що Україна частково успадкувала радянську схему управління, і частина людей живе за принципом – «морально те, що вигідно мені». «Це тяжко виправити. У 90-х роках став поширеним термін «посткомуністична країна». У головах наших керівників зберігається стара схема управління. Мабуть, реформи зроблені великі, але це ямковий ремонт старої дороги. Треба будувати дорогу від початку. Те, що зараз відбувається в Україні, — це латання старої Радянської системи», — наголосив він під час секції «Церква і громадянське суспільство».
«Обидві революції прагнули однакових цілей – братерства, свободи, рівності, але мали різні світогляди. Американська модель передбачала рівність усіх людей перед Богом і можливість руху в соціальному ліфті на більш високі щаблі, а Французька революція в більшій мірі притримувалася принципів вибірковості і елітності», — зазначив спікер.
У поширенні християнських цінностей велику роль зіграли освіта і наука, зазначив віце-президент з наукових програм і стратегій Форуму лідерів-християн Деріл МакКарті. Він зауважив, що європейські і американські університети першопочатково засновувалися як християнські навчальні заклади. «Якби головному терористу світу викладав професор-християнин, то ми б не почули по жахливі наслідки терору», — сказав Деріл. На його думку, християни повинні бути особливо активними в освітніх закладах, щоб і там своїм життям свідчити про Ісуса Христа.
Про важливість активної участі християн в освітніх процесах говорив також кандидат технічних наук і магістр теології Віктор Шевчук під час секції «Сімейне служіння»: «Ми мало працюємо в освітній сфері, зокрема в місцевих школах, у деяких з яких залишилася пострадянська система. Навіть з приходом християнської етики мало що змінилося. Ми часом хочемо спасати весь світ, але не спасаємо власних дітей. Їдемо до Африки, але занедбуємо те, що поряд. Деякі кажуть, що в університетах діти втрачають віру, але треба пам’ятати, що диявол однаковий що в глухому селі, що в університеті. Ми працюємо з безхатченка і людьми із залежностями, але мало — з інтелігенцією, яка безпосередньо впливає на суспільство».
У рамках форуму пастор і ведучий програми «Точка доступу» Сергій Демидович провів ток-шоу з Ярославом Лукасиком про християнський патріотизм, участь християн у політиці, радянський спадок в ментальності та роль церкви у формуванні громадянського суспільства.
Серед учасників форуму люди різних спеціальностей і служінь. Волонтер і журналіст Олена Олійник з Києва обрала для себе секцію «Волонтерство і капеланство». «Мені дуже подобається, що ці люди не теоретики служіння, а практики. Людям треба відповіді, що робити під час війни і як жити далі. Особливо запам’яталася лекція В’ячеслава Когута (ред. — капелан церкви ХВЄ «Скинія» м. Київ) про служіння в тюрмах. Він розповів про таку гостру проблему як служіння в тюрмах матерям з дітьми», — зазначає дівчина.
Надія Череднеченко з Кривого Рогу вперше приїхала на форум разом зі своїм незрячим чоловіком-місіонером. На секції «Євангелізація» їй особливо сподобалася доповідь місіонера з Південної Кореї Чел Кью Парка. Каже, багато дізналася про нові способи євангелізації, а також почерпнула цікаве на сімейних семінарах.
Пастор з Білорусії Олег вже втретє на форумі і обрав для себе секцію «Сімейне служіння»: «Ми з дружиною виховуємо чотирьох дітей і чекаємо п’яту дитину. Хочу дізнатися більше, як правильно навчати їх в такий непростий час».
Організатори заходу зазначають, що такі зустрічі сприяють створенню мостів між служителями Східної Європи і їх служіннями, підвищують професіоналізм у проектах через навчання і тренінги, популяризують ідеї, спрямовані на євангелізацію східноєвропейських народів і культур.
Нагадаємо, Східноєвропейський лідерський форум здійснюється за підтримки Європейського лідерського форуму — міжденомінаційного руху, що має давні традиції і серйозний вплив у західноєвропейському християнстві. Мета заходу – поширення біблійних принципів у всі сфери життя суспільства: від євангелізації до насадження нових церков, від питань сім’ї і шлюбу до громадського життя, мистецтва і науки. Окрім щорічного з'їзду, команда форуму також займається проведенням різних конференцій та семінарів протягом року в рамках проектів «Християни для України» та «Подільського дискусійного клубу».