У Києві 20-23 серпня зібралися учасники «Мережі Відкритого Православ`я» на Круглий стіл «Якою бути Православній Церкві України». Унікальність цієї події в тому, що більшість присутніх належать до УПЦ (МП), і в той же час є переконаними прихильниками автокефалії єдиної помісної Православної Церкви в Україні.
У Києві 20-23 серпня зібралися учасники «Мережі Відкритого Православ`я» на Круглий стіл «Якою бути Православній Церкві України». Унікальність цієї події в тому, що більшість присутніх належать до УПЦ (МП), і в той же час є переконаними прихильниками автокефалії єдиної помісної Православної Церкви в Україні.
Вступом у тему круглого столу стала лекція, яку прочитав архимандрит Кирило (Говорун). Основна її ідея полягала в тому, що Томос про автокефалію не вирішить проблем українських Церков сам по собі, а буде лише початком непростого процесу об'єднання і усвідомлення власної самостійності та самоврядування нової єдиної Української Церкви. І щоб ми могли діяти в цьому напрямку, необхідно, перш за все усвідомити, якою ми хочемо бачити цю нову Церкву.
Легко зауважити, що дві найактивніші в Україні Церкви — Київського та Московського Патріархатів — в своєму духовному, внутрішньому влаштуванні та адміністративній, зовнішній організації, несуть на собі значну печать радянської, тоталітарної епохи і попереднього імперського періоду. Є ще УАПЦ — з її пошуком правильного духовного налаштування та соборноправності, але вона занадто нечисленна. Та є УГКЦ — з її орієнтацією на чесну проповідь заповідей Христа і відкритість для світу. Проте вона має певний канонічний статус, тому навряд чи зможе безпосередньо брати участь в об'єднавчому процесі. Але для присутніх очевидно, що немає сенсу об'єднуватися і творити єдину Церкву, якщо вона не буде побудована «на засадах біблійної мудрості, євангельської відкритості та православної соборності», як сказано в підсумковому документі Круглого столу.
Темі, якою ми хочемо бачити майбутню Єдину Церкву, і були присвячені наступні дні роботи.
Велику увагу приділено системі відносин між членами майбутньої Церкви. Учасники зокрема зауважили, що для пізнішого, «імперського періоду історії», характерна єрархічна, вертикальна система управління в церковному житті, тоді як в апостольській Церкві ми бачимо більш «горизонтальні», «республіканські» відносини, активну участь всіх християн в справі управління Церквою. Основи цього іншого способу побудови церковних відносин можна побачити в словах Христа (Мр.10,43).
Обговорювалося питання про те, чи треба Церкві закриватися, ізолюватися від світу, чи бути відкритою для нього. Вибір учасників вгадувався вже в їхній самоназві: «Мережа Відкритого Православ'я». Священик Георгій Коваленко під час обговорення знайшов такі слова: «Не людей приводити до Церкви, а Церкві стати людьми», — які охоче схвалили присутні.
Мета відкритого православ'я раніше була сформульована в групі «Мережа» так: «В Церкві — святість, просвіта, відкритість, любов! У Суспільстві — взаємоповага, взаємодопомога, діалог! У Країні — свобода, гідність, справедливість, чесна праця!»
Велика увага була приділена питанням Богослужіння, оскільки саме воно є обличчям Церкви. Обговорюючи питання мови богослужіння, присутні зазначали, що людина повинна молитися зрозумілою мовою, в той же час переклад деяких чинів і молитов може виявити їхню малу цінність і незрозумілість самих по собі, що дуже важко помітити, читаючи їх церковнослов’янською мовою. Лунали думки про катастрофічну невідповідність Богослужіння сучасному життю. Денис Таргонський представив порівняння, ніби ми сидимо на палубі і розмірковуємо про тонкощі конструкції корабля, а в цей час вода заливає трюм і хтось ледве встигає латати його обшивку.
Було особливо наголошено на необхідності різноманітності богослужбових практик і чинів. Терпимість і повага до цієї різноманітності, бачення в ній справжньої єдності Церкви, повинні прийти на зміну обов'язкової вимоги до однаковості, тим більше, що вона практично нездійсненна.
Окремо було розглянуто питання про можливість спільної молитви представників різних християнських конфесій. Вирішення питання про можливість спільного Причастя залишено на розгляд соборів, спільна ж молитва визнана цілком допустимою. Священики Андрій Дудченко і Ігор Савва зазначили, що стародавні канони забороняли спільну молитву, якщо учасників її не пов'язували загальні богословські уявлення і загальна віра в Христа. Сучасні ж християнські конфесії сповідують один апостольський Символ віри і догматичні розбіжності між ними не можна вважати настільки істотними, щоб вони були перешкодою для спільної молитви.
Велика увага була приділена місцевим місіонерським і церковним проектам учасників круглого столу. Кожен мав можливість представити власну діяльність і поділитися досвідом з іншими.
Це насамперед про освітні програми. Священик Богдан Огульчанський представив сторінку Відкритого Православного Універсітету з циклами лекцій.
Віталій Хромець, доцент кафедри культурології НПУ ім. М.П. Драгоманова, презентував бакалаврські, магістерські і докторські програми з теології, які діють в цьому учбовому закладі.
Багато учасники говорили про видавничі проекти. В’ячеслав Горшков розповів про діяльність відомого видавництва «Дух і Літера». Володимир Романенко представив серію книг Біблії, коментованих і добре ілюстрованих у видавництві «Богуславкнига». Священик Андрій Дудченко представив «Молитовник православного вірянина», який він підготував за допомогою цілого колективу однодумців. Це не просто нові переклади молитов українською мовою, це нова концепція молитовника, який не регламентує молитву правилами, а дає можливість вибирати різні тексти з величезною скарбниці церковної гімнографії з різних приводів і в різні години доби. Над молитовником також працював дизайнер Олексій Чекаль, який теж був присутній і мав нагоду презентувати свої численні роботи.
Олександр Клименко представив велику кількість своїх «Ікон на ящиках з-під набоїв» Вони прикрашали стіни залу, в якому проходив Круглий стіл, звертаючи думки присутніх до того не простого часу, який переживає зараз Україна.
Володимир Мельник зробив цікаву доповідь «Відкрите православ’я — життя свободи» і презентував всім присутнім свою книжку «РПЦ і Орвел», видану двома мовами.
Було приділено увагу літургійній творчості. Священик Ігор Савва представив чин короткої літургії, яка служиться в його громаді. Священик Андрій Пономаренко розповів про практику застосування української транслітерації в церковнослов'янському тексті богослужіння.
Священик Назарій Давидовський розповів про хор, яким він керує, і показав відео з виступу та кадри зі зйомок фільму, в якому він знявся, як актор.
Взагалі, проектів було дуже багато, практично кожен з присутніх мав можливість хоча б коротко розказати про себе і свою діяльність.
В кінці останнього дня роботи перед присутніми виступив директор Національного інституту стратегічних досліджень Ростислав Павленко, щоб запевнити, що держава, не втручаючись у церковні справи, зробить все необхідне, щоб забезпечити умови, в яких стане можливим створення єдиної Автокефальної Церкви в Україні.
Виробити підсумковий документ Круглого столу виявилось не просто. Занадто багато хотілося сказати учасникам. Священик Георгій Коваленко розповів, що документ вийшов таким об'ємним, що його довелося скорочувати у кілька разів. Прийняти його теж відразу не вдалося, так як було дуже багато правок. Зрештою, всі присутні погодилися з його остаточним текстом і документ опублікували.
Заява ініціативної групи мережі Відкритого Православ’я(Київ, 23 серпня 2018 року)Зібрані разом за ініціативи Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості, ми, духовенство і вірні Української Православної Церкви, розпочали діалог про те, якою бути Православній Церкві України та про її місце в суспільстві. Більшість з нас є переконаними і послідовними прихильниками автокефалії Православної Церкви України. Ми відкриті до діалогу і закликаємо православних українців, які належать чи будуть належати до різних православних юрисдикцій, відмовитися від мови ворожнечі і насильства до будь-кого у вирішенні будь-яких питань, в т.ч. адміністративних та майнових. Ми пропонуємо замість війни юрисдикцій — мирне співіснування, співпрацю і співслужіння. Ми вітаємо бажання Константинопольського Патріарха та Вселенського Православ’я допомогти православним українцям вилікувати церковні розділення. Але й ми маємо бути не пасивними спостерігачами, а активними учасниками процесів примирення в Українському Православ’ї. Надання Томосу про автокефалію Православної Церкви України - це лише початок процесу єднання православних українців і розбудови Української Церкви на засадах біблійної мудрості, євангельської відкритості та православної соборності. Саме від нас, православного духовенства і віруючих, залежить, яким буде майбутнє Православної Церкви України. Для того, щоб позбутися імперських, тоталітарних та радянських нашарувань в нашому церковному і суспільному житті, нам потрібен не тільки Томос, але й великий соборний процес із залученням найкращих православних богословів, який повернув би нас до справжніх традицій Київської Церкви і став би дороговказом. Нам потрібна не тільки єдність Українського Православ’я, але й єдність народу України. Тому ми бачимо наше Православ’я відкритим до діалогу з суспільством і медіа, з наукою і освітою, з іншими релігіями і конфесіями, з віруючими та невіруючими. Ми підтримуємо намагання Президента України та інших православних вірян, які обрані народом України на високі державні посади або є активними членами громадянського суспільства, сприяти процесові отримання Томосу про автокефалію Православної Церкви України. Одночасно ми закликаємо державну владу забезпечити неухильне дотримання українського законодавства та захищати конституційне право на свободу світогляду і віросповідання, унеможлививши насильство та забезпечивши мирне і правове вирішення усіх спірних питань. Політиків, експертів та журналістів, незалежно від їх ставлення до процесів, що відбуваються в українському Православ’ї, ми просимо утримуватися від агресивної риторики, не закликати до насильства і не погрожувати ним. Як віруючі громадяни України, ми єдині у прагненні миру для нашої країни та відновлення її територіальної цілісності. Ми молимося за упокій тих, хто загинув, захищаючи нашу незалежність, та всіх жертв війни. Ми молимося за зцілення поранених, за добробут вимушених переселенців, за визволення полонених. Ми віримо в те, що можлива єдність у різноманітності, бо нас об’єднує любов до Небесного Бога-Отця і земної матері-України та жертовне служіння ближньому. Боже Великий Єдиний, нам Україну храни! |
Підписати Заяву в групі "Мережа" тепер можуть всі, хто згоден з його текстом, не залежно від конфесії.
До цього більшість учасників були знайомі лише в соціальних мережах. Мета присутніх була не тільки отримати інформацію про діяльність інших або знайти вирішення наболілих питань. Дуже цінно просте людське спілкування з однодумцями, які свої проекти просувають часто поодинці, не користуючись підтримкою та співчуттям навколишніх, і все ж інакше не можуть. Таке спілкування і обмін думками дуже підтримує і дозволяє відчувати себе членом великої турботливої родини, яку всі ми шукаємо в Церкві.
Фото зі сайту "Православіє в Україні"