Відомий львівський релігієзнавець, канд. політ. наук, доцент Львівського національного університету ім. І.Франка Андрій ЮРАШ про призначення митрополита Димитрія (Рудюка) на Львівську кафедру УПЦ КП.
Ще з початку 90-х років він брав активну участь в церковному житті, з 1994 року був висвячений на священика і має за плечима вже 10 років архиєрейського служіння.
Він пройшов усі єрархічні щаблі та до останнього часу відповідав за найважливіші напрями духовного розвитку, зокрема, за навчальний процес у духовних навчальних закладах Київського Патріархату. Він був безпосереднім організатором багатьох Архиєрейських соборів, зібрань, Соборів загальноцерковних.
Тобто, якщо подивитися, який багаж уже є за плечима владики Димитрія, то це великий список того, що він реально зробив і на що він може бути здатним, готовим, очоливши відповідальну Львівську кафедру, одну з найчисельніших та дуже важливу в символічному сенсі.
Ще однією великою перевагою владики Димитрія, чим він відрізнявся на загальному фоні архиєреїв Київського Патріархату, є поєднання духовної і світської освіти. Це один з тих небагатьох випадків, коли людина, яка займає вищі духовні щаблі, одночасно має в своєму багажі найвищу церковну історичну освіту, без якої, на моє переконання, в сучасному світі в повному обсязі, в досконалості здійснити церковну місію просто неможливо. Насамперед зважаючи на те, що є великий ступінь секуляризації, що Церква діє і в непростих політичних обставинах, і під певним історичним пресом. Тому потрібно прекрасно розумітися в історії, розуміти сучасний історичний момент. І в цьому відношенні владика Димитрій може вважатися чи не найдосвідченішим та найбільш освіченим єрархом Київського Патріархату.
Владика Димитрій також був одним із найближчих однодумців покійного митрополита Андрія. Між ними існували не лише такі стосунки, як між членами Синоду, а просто дружні стосунки. Я переконаний, що це не випадково в певний ірраціональний спосіб, що найближчий послідовник, однодумець покійного митрополита очолив після нього кафедру. Не можна говорити про якусь пряму спадкоємність, але в будь-якому випадку можна говорити про спадкоємність духовну. Митрополит Андрій постійно радився і в багатьох випадках приймав рішення саме після консультацій з митрополитом Димитрієм. Не випадково, що він своєрідно передав естафету саме цьому єрархові.
Щодо завдань, які стоять перед митрополитом Димитрієм в його новому служінні, то очевидно, що велика єпархія потребує налагодження багатьох ділянок розвитку, функціонування. Перед митрополитом Димитрієм постане одночасно багато завдань. Це і налагодження діяльності усіх структур, служб, які або існували в зародковому стані, або символічно існували в єпархії, наприклад, і спеціальний прес-центр, і діяльність єпархіальної ради. Гадаю, що ці питання будуть одними із перших, які владика Димитрій має вирішувати. Окрім того, йому потрібно ближче познайомитися з єпархією, що займе певний час. Звісно, він знає чільників і з духовенства, і багатьох благочинних. Тому знайомство з духовенством єпархії, зокрема львівським, — це так само одне із важливих завдань митрополита.
Львівська єпархія Київського Патріархату має великі і цікаві традиції, які відрізняються від того, що започатковано і функціонує в єпархіях Центру чи Сходу України та зокрема Києва. Очевидно, що владика Димитрій буде змушений враховувати ці особливості, специфіку спілкування із деканами та духовенством. Хоча, гадаю, ментально, він готовий до цього. Зважаючи на рівень його спілкування з митрополитом Андрієм, багато чого він уже знає, навіть не перебуваючи попередньо у середовищі галицького духовенства.
Наступним важливим напрямом його діяльності має стати знаходження механізмів взаємодії з міською та обласною владою. Владику Андрія знали і шанували всі, йому не потрібно було спеціальних запрошень чи особливих рекомендацій для того щоб бути в контексті ситуації і взаємодіяти з різних питань із регіональною владою. Владика ж Димитрій буде змушений ближче познайомитися з місцевими політичними і державними лідерами, щоб успішніше розвивати свою стратегію.
Ще одним напрямком діяльності владики має стати внутрішньоцерковний та міжконфесійний діалог. Він мав би його поглибити та зробити продуктивним. Щодо внутрішньо церковного діалогу, то тут йдеться про пошук моделей взаємодії з іншими єпархіями УПЦ КП.
Прихід митрополита Димитрія може позначитися і на певних задавнених проблемах, які існували у Львівській області та були пов’язані із, наприклад, особливою позицією також вже покійного архиєпископа Феодосія (Пецини). Гадаю, що митрополит Димитрій мав би звернути на це увагу. І він може стати тією консолідуючою постаттю, яка при застосуванні дипломатичних здібностей, а цього митрополиту Димитрію не бракує, могла б вирішити багато із тих конфліктів і непорозумінь, які існували в окремих точках Львівщини.