У Білій Церкві представили різдвяний оберіг, створений на честь полеглих захисників та як символ незламності громади, що став частиною національного свята України.
Про це повідомляє інформаційний портал "Моя Київщина" із посиланням на допис з фейсбук-сторінки депутатки Олени Фастівської.
6 грудня 2025 року Біла Церква встановила Національний рекорд України - найвищий у країні дідух заввишки 8,78 метра. Цей величний сніп став не лише символом Різдва, а й знаком єдності та пам’яті про полеглих захисників України. Дідух створили родина та підприємство, які присвятили його всім полеглим воїнам і подарували місту. Для його виготовлення використали понад 40 видів українських трав, кожна з яких має особливе значення в народній традиції.
Дідух не обмежується лише розміром - він став важливим культурним проєктом для громади. Його встановлення поєднало зусилля родини та підприємства, які прагнули зберегти традиції та привернути увагу до історії та культури міста. Такий підхід показує, що українські звичаї можуть мати сучасну форму та масштабне значення, стаючи важливою частиною міських свят і громадського життя.
Цей рекордний дідух символізує силу, мужність і незламність громади, надаючи мешканцям можливість відчути себе частиною великої національної історії та водночас близькою до своїх родинних коренів. Його поява у місті надихає на збереження традицій та об’єднує людей у святковий і пам’ятний момент року.
Дідух - один із найдавніших оберегів української культури, що уособлює зв’язок поколінь та вдячність за здобутий урожай. У різдвяний час його приносили до хати як знак достатку, миру та продовження роду. Традиційно основу дідуха складають дідні снопи - найкращі й найповніші колоски пшениці, жита чи вівса, зібрані з першого або останнього обжинкового снопа.
Структура дідуха зазвичай багатошарова: центральний сніп формує "тіло", до якого вплітають додаткові колоски та сухі рослини. Для оздоблення використовують барвисті стрічки, пахучі трави, калину, колосся різних культур, іноді - плетені солом’яні прикраси. Кожен елемент має свою символіку - від побажання врожайності до охорони домівки від негараздів.
У традиції українців дідух завжди був більше, ніж різдвяним атрибутом - це знак пошани предкам, що зберігає пам’ять про родину та її історію.
Традиція встановлювати дідуха має глибокі дохристиянські корені й пов’язана з давніми землеробськими обрядами. У ранніх віруваннях наших предків сніп зерна уособлював дух родючості та охоронця господарства, який мав оберігати дім до наступного врожаю. Саме тому найповніший сніп зберігали окремо й приносили в оселю на зимові свята.
З появою християнства звичай не зник, а трансформувався. Дідух став частиною різдвяної обрядовості, символом миру й благословення на сім’ю. Він поєднав у собі давні уявлення про силу землі та християнську традицію вшанування Святого вечора. У різних регіонах України сніп мав різні назви - колач, колідник, дід - але його символічна роль залишалася незмінною: бути знаком продовження роду та пам’яті про тих, хто відійшов.
У різних регіонах України традиції встановлення дідуха відрізнялися деталями. Наприклад, у Центральній Україні його зазвичай ставили на кутку з іконами у день перед Різдвом, тоді як на Західній Україні сніп могли переносити у хату ще напередодні святкового тижня.
Процес установки супроводжувався певними обрядами: сноп ставили вертикально або трохи нахиленим, фіксуючи його у спеціальній підставці з дерев’яних рейок, соломи або глини. Деякі родини перед тим обов’язково "освячували" дідух - обкурювали його димом від вогню, прикрашали натуральними стрічками та травами, що були характерні для регіону.
Традиційно дідух залишався в домі до кінця святкового циклу, після чого зерно використовували для посіву наступного року або роздавали селянам і гостям. Такий ритуал підкреслював циклічність життя та важливість спільної праці родини й громади.