24 червня християни візантійської, латинської, лютеранської, англіканської традицій відзначають Різдво пророка, Предтечі й Хрестителя Йоана (або Івана в українському прочитанні), про котрого Ісус сказав, “що між народженими від жінок не було більшого” (Мт. 11, 11). Також його як пророка вшановують мусульмани.
Справді, мало хто зі святих удостоївся, щоб його народження внесли до церковного календаря. Здебільшого пам’яті святих приурочені до дня їхнього народження для Неба. Християнський Схід натомість на честь Йоана Хрестителя установив 6 свят. Крім Різдва ці Церкви відзначають його Зачаття (23 вересня), Собор (7 січня), перше і друге Віднайдення голови (24 лютого), третє Віднайдення голови (25 травня), Усікновення голови (29 серпня).
Народився Йоан Хреститель за шість місяців до Різдва Ісуса Христа. Рівно на стільки часу Євангеліє від Луки віддаляє подію Благовіщення від зачаття Йоана. Історія останнього – власне та, з якої починається третє Євангеліє.
Апостол Лука невипадково викладає у своїй книзі події саме в такому порядку, адже Йоан – той, хто наголосить на важливості покаяння задля Небесного Царства, підготує свідомість вибраного народу до прийняття Месії і врешті вкаже на нього самого. У Йоані сповниться пророцтво Малахії: “Ось я пошлю вам Іллю пророка перед приходом дня Господнього” (Мал. 3, 23). А також те, що сказав архангел Гавриїл його батькові Захарії перед зачаттям: “І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть” (Лк. 1, 14).
Відзначення Різдва Йоана Хрестителя не слід сприймати у сучасному розумінні дня народження. Дата 24 червня – радше символічна, ніж історична. Вона розміщується за днем літнього сонцестояння, коли тривалість світлового дня зменшується. Так підкреслюється сказане Йоаном про Ісуса та свою місію щодо нього: “Йому треба рости, мені ж маліти” (Йо. 3, 30).
“П'ятнадцятого року правління кесаря Тиверія, коли Понтій Пилат був правителем Юдеї, Ірод – четверовласником Галилеї, Филип же, його брат, четверовласником краю Ітуреї та Трахонітіди, а Лісаній четверовласником Авілени, за первосвящеників Анни та Каяфи, слово Боже було до Йоана, сина Захарії, в пустині” (Лк. 3, 1-2). Він вийшов з пустелі та подався на Йордан. За підрахунками істориків Йоан Хреститель розпочав свою публічно дільність близько 27 р.
Вона полягала у проповідуванні наближення Небесного Царства, заклику до покаяння та хрещення в Йордані. “І виходили до нього – вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, христились від нього в ріці Йордані й визнавали гріхи свої” (Мр. 1, 5).
Пізніше Ісус перед своїм Вознесінням скаже: “Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом” (Ді. 1, 5). Завданням Йоана було приготувати народ до прийняття прощення гріхів, яке стало можливим в Ісусі Христі. “А із-за того, що люди вижидали (Месії), кожен сам у собі розмірковував про Йоана, чи не він часом Христос” (Лк. 3, 15). Юдейська старшина посилала до нього слуг, дізнатися, хто він, але все одно залишалася скептично налаштованою. Йоан Хреститель виразно визнавав, що він – не Христос. Навіть не вважав себе пророком, а тільки казав, посилаючись на пророцтво Ісаї: “Я – голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, – як ото пророк Ісая сказав” (Йо. 1, 23). А на вже згадане пророцтво Малахії про прихід Іллі вказували схожі спосіб життя та зовнішній вигляд Йоана. Він “мав одежу з верблюжого волосу й пояс ремінний на крижах у себе; їжа ж його була – сарана й мед дикий” (Мт. 3, 4).
Через сувору аскезу Йоан Предтеча готував себе до не менш суворого публічного служіння. Пустеля гартувала в ньому мужність, з якою він міг потім викривати облуду фарисеїв та садукеїв, котрі допитувались про його місію, але не слідували за нею: “Гадюче поріддя! Хто вас навчив тікати від наступаючого гніву? Принесіть же плід, гідний покаяння” (Мт. 3, 7-8). Заперечуючи тим, котрі завдяки його силі та харизматичному проповідуванню бачили в ньому Месію, Йоан казав: “Слідом за мною іде сильніший від мене, що йому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця його сандалів” (Мр. 1, 7). Тобто згідно з тодішніми звичаями ставив себе в позицію раба для того, хто надійде.
Врешті ця зустріч відбулася. “Прийшов Ісус із Назарету, що в Галилеї; і був хрищений Йоаном у Йордані” (Мр. 1, 9). Предтечі попередньо Бог об’явив: “Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, – той і христить Святим Духом” (Йо. 1, 33). Спомин про цю подію християни різних традицій святкують як Богоявлення чи Хрещення Господнє, а Церкви візантійської традиції на наступний день (7 січня) святкують ще й Собор Йоана Хрестителя як визначної постаті у ній. Предтеча – той, хто вказав народові на Ісуса: “Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає” (Йо. 1, 29).
Детальніше про життя і діяльність Йоана Предтечі:
Справжнє шанування Предтечі здійснюється через іконографію на його честь та багатство літургійних текстів з нагоди кожного свята. Східні Церкви кожного тижня виділяють вівторок як день його особливого почитання. Під час богослужінь у цей день звучить той сам кондак, що й на Різдво Йоана Хрестителя, який коротко підсумовує основне завдання цієї особи – вказувати на проповідуваного пророками Месію: “Спершу неплідна днесь Христового предтечу родить, і він є сповненням усякого пророцтва, бо кого пророки проповідували, на того він у Йордані руку поклав. Явився Божого Слова пророк, проповідник, а воднораз і предтеча”.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##