Бога — у союзники: як політики піаряться на релігії
Відсоток тих, хто використовує тему Церкви для ефективнішої політичної діяльності, збільшується.
Згідно з Основним Законом, Україна — світська держава. Однак, здається, часом політики забувають про це. Доволі часто у своїх політичних виступах вони порушують питання релігії — і навіть спекулюють на них. Приміром, Президент Порошенко говорив про автокефалію для української Православної Церкви навіть на відкритті фельдшерсько-акушерського пункту на Київщині та святі останнього дзвоника в одному з навчальних закладів на Прикарпатті, пише газета "Експрес". На політичну демонстрацію перетворилося і цьогорічне відзначення Хрещення Русі. Молебні, які організували Київський та Московський патріархати, відбулися у різні дні та з участю політиків із протилежних таборів. В урочистостях, ініційованих УПЦ МП, "засвітилися" Юрій Бойко, Вадим Новинський, Нестор Шуфрич, Михайло Добкін та Олександр Вілкул з "Опозиційного блоку", а також колишній спікер ВР Володимир Литвин. "Опоблоківці", як адепти РПЦ в Україні, не втомлюються засуджувати ініціативу Петра Порошенка про надання автокефалії Українській Православній Церкві і заявляти, що держава не повинна втручатися у церковні справи. Про точки дотику політики та релігії в нашій країні говоримо зі старшим науковим співробітником Національного інституту стратегічних досліджень, доктором політичних наук Максимом Розумним і заступником директора Інституту політичних та етнонаціональних досліджень імені І. Кураса НАН України, доктором історичних наук Олександром Майбородою.
— Чим можна пояснити інтерес політиків до церковно-релігійної тематики?
М. Розумний: — Вони усвідомлюють яке важливе значення для нашої держави та її майбутнього розвитку має вирішення релігійних питань. На цьому грунті можна здобути симпатії електорату. Тож частина політиків апелює до таких чутливих тем, як релігія, національна ідентичність, духовна спадщина, сприймаючи їх як політтехнологію. Відсоток тих, хто використовує релігійну тематику для ефективнішої політичної діяльності, збільшується.
О. Майборода: — Я вважаю, що використання церковно-релігійної тематики в політиці — це піар. Піар на темі, яка є важливою для українців. Мене взагалі дивує, що люди, які спокійно обдирали народ, руйнували економіку, вивозили й далі вивозять гроші в офшори, раптом стали перейматися християнською мораллю.
— У статті 35 Конституції вказано, що Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Чи означає це, що активність політиків у релігійних процесах суперечить Основному Закону?
О. Майборода: — Ця стаття насправді не забороняє політикам і навіть державним чиновникам висловлюватися на релігійну тематику, брати участь у церковній діяльності і так далі. Ця стаття означає, що держава не має права втручатися у життя Церкви і що Церква не може диктувати державі якусь політику.
М. Розумний: — Держава може сприяти певним релігійним процесам, а може їм протидіяти, якщо вони сановлять загрозу національній безпеці. Але держава не може ухвалювати рішення замість церковних інституцій і самих вірян. Так само церковні інституції не можуть підміняти собою державу чи перебирати на себе функції держави.
— Де має бути та межа, за яку не повинні переходити політики, апелюючи до релігійних тем?
М. Розумний: — З одного боку, провести межу просто — досить прописати її у законодавстві, тим паче, що Конституція дає такі підстави. З другого — це важко зробити, бо неможливо чітко розділити життя держави і життя кожного вірянина, який належить до певної конфесії чи релігійної організації. Щоб була зрозумілішою думка, наведу приклад. Почалася агресія Росії, гібридна війна, операція "Русская весна". До цього процесу активно залучена Російська Церква — як на рівні центральному (Патріарх Кирило виступає ідеологом "русского мира"), так і через вплив на релігійні організації всередині України. Це політика, але водночас релігійне життя. Очевидно, що українське суспільство та українська держава повинні реагувати на таку політизацію релігійних питань.
— А яка ситуація в західних країнах — держава там також відокремлена від Церкви?
М. Розумний:
— Більшість країн ЄС, США, Канада є світськими державами, і в них діють аналогічні норми. Україна у своєму законодавстві абсолютно відповідає традиціям світської держави. Та все ж у нас держава більшою мірою відокремлена від Церкви, ніж у Польщі чи Ірландії, де, наприклад, і досі з релігійних міркувань заборонено аборти.
М. Розумний: — Більшість країн ЄС, США, Канада є світськими державами, і в них діють аналогічні норми. Україна у своєму законодавстві абсолютно відповідає традиціям світської держави. Та все ж у нас держава більшою мірою відокремлена від Церкви, ніж у Польщі чи Ірландії, де, наприклад, і досі з релігійних міркувань заборонено аборти.а ситуація в західних країнах — держава там також відокремлена від Церкви?М. Розумний:— Більшість країн ЄС, США, Канада є світськими державами, і в них діють аналогічні норми. Україна у своєму законодавстві абсолютно відповідає традиціям світської держави. Та все ж у нас держава більшою мірою відокремлена від Церкви, ніж у Польщі чи Ірландії, де, наприклад, і досі з релігійних міркувань заборонено аборти. М. Розумний: — Держава може сприяти певним релігійним процесам, а може їм протидіяти, якщо вони сановлять загрозу національній безпеці. Але держава не може ухвалювати рішення замість церковних інституцій і самих вірян. Так само церковні інституції не можуть підміняти собою державу чи перебирати на себе функції держави. Де має бути та межа, за яку не повинні переходити політики, апелюючи до релігійних тем?М. Розумний:— З одного боку, провести межу просто — досить прописати її у законодавстві, тим паче, що Конституція дає такі підстави. З другого — це важко зробити, бо неможливо чітко розділити життя держави і життя кожного вірянина, який належить до певної конфесії чи релігійної організації. Щоб була зрозумілішою думка, наведу приклад. Почалася агресія Росії, гібридна війна, операція "Русская весна". До цього процесу активно залучена Російська Церква — як на рівні центральному (Патріарх Кирило виступає ідеологом "русского мира"), так і через вплив на релігійні організації всередині України. Це політика, але водночас релігійне життя. Очевидно, що українське суспільство та українська держава повинні реагувати на таку політизацію релігійних питань.— А яка ситуація в західних країнах — держава там також відокремлена від Церкви?М. Розумний: — Більшість країн ЄС, США, Канада є світськими державами, і в них діють аналогічні норми. Україна у своєму законодавстві абсолютно відповідає традиціям світської держави. Та все ж у нас держава більшою мірою відокремлена від Церкви, ніж у Польщі чи Ірландії, де, наприклад, і досі з релігійних міркувань заборонено аборти.ога — у союзники: як політики піаряться на релігії 12.08.2018 17:00 Бога — у союзники: як політики піаряться на релігії Відсоток тих, хто використовує тему Церкви для ефективнішої політичної діяльності, збільшується. Згідно з Основним Законом, Україна — світська держава. Однак, здається, часом політики забувають про це. Доволі часто у своїх політичних виступах вони порушують питання релігії — і навіть спекулюють на них. Приміром, Президент Порошенко говорив про автокефалію для української Православної Церкви навіть на відкритті фельдшерсько-акушерського пункту на Київщині та святі останнього дзвоника в одному з навчальних закладів на Прикарпатті, пише газета "Експрес". На політичну демонстрацію перетворилося і цьогорічне відзначення Хрещення Русі. Молебні, які організували Київський та Московський патріархати, відбулися у різні дні та з участю політиків із протилежних таборів. В урочистостях, ініційованих УПЦ МП, "засвітилися" Юрій Бойко, Вадим Новинський, Нестор Шуфрич, Михайло Добкін та Олександр Вілкул з "Опозиційного блоку", а також колишній спікер ВР Володимир Литвин. "Опоблоківці", як адепти РПЦ в Україні, не втомлюються засуджувати ініціативу Петра Порошенка про надання автокефалії Українській Православній Церкві і заявляти, що держава не повинна втручатися у церковні справи. Про точки дотику політики та релігії в нашій країні говоримо зі старшим науковим співробітником Національного інституту стратегічних досліджень, доктором політичних наук Максимом Розумним і заступником директора Інституту політичних та етнонаціональних досліджень імені І. Кураса НАН України, доктором історичних наук Олександром Майбородою. — Чим можна пояснити інтерес політиків до церковно-релігійної тематики? М. Розумний: — Вони усвідомлюють яке важливе значення для нашої держави та її майбутнього розвитку має вирішення релігійних питань. На цьому грунті можна здобути симпатії електорату. Тож частина політиків апелює до таких чутливих тем, як релігія, національна ідентичність, духовна спадщина, сприймаючи їх як політтехнологію. Відсоток тих, хто використовує релігійну тематику для ефективнішої політичної діяльності, збільшується. О. Майборода: — Я вважаю, що використання церковно-релігійної тематики в політиці — це піар. Піар на темі, яка є важливою для українців. Мене взагалі дивує, що люди, які спокійно обдирали народ, руйнували економіку, вивозили й далі вивозять гроші в офшори, раптом стали перейматися християнською мораллю. — У статті 35 Конституції вказано, що Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Чи означає це, що активність політиків у релігійних процесах суперечить Основному Закону? О. Майборода: — Ця стаття насправді не забороняє політикам і навіть державним чиновникам висловлюватися на релігійну тематику, брати участь у церковній діяльності і так далі. Ця стаття означає, що держава не має права втручатися у життя Церкви і що Церква не може диктувати державі якусь політику. М. Розумний: — Держава може сприяти певним релігійним процесам, а може їм протидіяти, якщо вони сановлять загрозу національній безпеці. Але держава не може ухвалювати рішення замість церковних інституцій і самих вірян. Так само церковні інституції не можуть підміняти собою державу чи перебирати на себе функції держави. — Де має бути та межа, за яку не повинні переходити політики, апелюючи до релігійних тем? М. Розумний: — З одного боку, провести межу просто — досить прописати її у законодавстві, тим паче, що Конституція дає такі підстави. З другого — це важко зробити, бо неможливо чітко розділити життя держави і життя кожного вірянина, який належить до певної конфесії чи релігійної організації. Щоб була зрозумілішою думка, наведу приклад. Почалася агресія Росії, гібридна війна, операція "Русская весна". До цього процесу активно залучена Російська Церква — як на рівні центральному (Патріарх Кирило виступає ідеологом "русского мира"), так і через вплив на релігійні організації всередині України. Це політика, але водночас релігійне життя. Очевидно, що українське суспільство та українська держава повинні реагувати на таку політизацію релігійних питань. — А яка ситуація в західних країнах — держава там також відокремлена від Церкви? М. Розумний: — Більшість країн ЄС, США, Канада є світськими державами, і в них діють аналогічні норми. Україна у своєму законодавстві абсолютно відповідає традиціям світської держави. Та все ж у нас держава більшою мірою відокремлена від Церкви, ніж у Польщі чи Ірландії, де, наприклад, і досі з релігійних міркувань заборонено аборти. Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram Наталія ВАСЮНЕЦЬ
Читайте більше тут: http://expres.ua/main/2018/08/12/304801-boga-soyuznyky-polityky-piaryatsya-religiyi
Бога — у союзники: як політики піаряться на релігії 12.08.2018 17:00 Бога — у союзники: як політики піаряться на релігії Відсоток тих, хто використовує тему Церкви для ефективнішої політичної діяльності, збільшується. Згідно з Основним Законом, Україна — світська держава. Однак, здається, часом політики забувають про це. Доволі часто у своїх політичних виступах вони порушують питання релігії — і навіть спекулюють на них. Приміром, Президент Порошенко говорив про автокефалію для української Православної Церкви навіть на відкритті фельдшерсько-акушерського пункту на Київщині та святі останнього дзвоника в одному з навчальних закладів на Прикарпатті, пише газета "Експрес". На політичну демонстрацію перетворилося і цьогорічне відзначення Хрещення Русі. Молебні, які організували Київський та Московський патріархати, відбулися у різні дні та з участю політиків із протилежних таборів. В урочистостях, ініційованих УПЦ МП, "засвітилися" Юрій Бойко, Вадим Новинський, Нестор Шуфрич, Михайло Добкін та Олександр Вілкул з "Опозиційного блоку", а також колишній спікер ВР Володимир Литвин. "Опоблоківці", як адепти РПЦ в Україні, не втомлюються засуджувати ініціативу Петра Порошенка про надання автокефалії Українській Православній Церкві і заявляти, що держава не повинна втручатися у церковні справи. Про точки дотику політики та релігії в нашій країні говоримо зі старшим науковим співробітником Національного інституту стратегічних досліджень, доктором політичних наук Максимом Розумним і заступником директора Інституту політичних та етнонаціональних досліджень імені І. Кураса НАН України, доктором історичних наук Олександром Майбородою. — Чим можна пояснити інтерес політиків до церковно-релігійної тематики? М. Розумний: — Вони усвідомлюють яке важливе значення для нашої держави та її майбутнього розвитку має вирішення релігійних питань. На цьому грунті можна здобути симпатії електорату. Тож частина політиків апелює до таких чутливих тем, як релігія, національна ідентичність, духовна спадщина, сприймаючи їх як політтехнологію. Відсоток тих, хто використовує релігійну тематику для ефективнішої політичної діяльності, збільшується. О. Майборода: — Я вважаю, що використання церковно-релігійної тематики в політиці — це піар. Піар на темі, яка є важливою для українців. Мене взагалі дивує, що люди, які спокійно обдирали народ, руйнували економіку, вивозили й далі вивозять гроші в офшори, раптом стали перейматися християнською мораллю. — У статті 35 Конституції вказано, що Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Чи означає це, що активність політиків у релігійних процесах суперечить Основному Закону? О. Майборода: — Ця стаття насправді не забороняє політикам і навіть державним чиновникам висловлюватися на релігійну тематику, брати участь у церковній діяльності і так далі. Ця стаття означає, що держава не має права втручатися у життя Церкви і що Церква не може диктувати державі якусь політику. М. Розумний: — Держава може сприяти певним релігійним процесам, а може їм протидіяти, якщо вони сановлять загрозу національній безпеці. Але держава не може ухвалювати рішення замість церковних інституцій і самих вірян. Так само церковні інституції не можуть підміняти собою державу чи перебирати на себе функції держави. — Де має бути та межа, за яку не повинні переходити політики, апелюючи до релігійних тем? М. Розумний: — З одного боку, провести межу просто — досить прописати її у законодавстві, тим паче, що Конституція дає такі підстави. З другого — це важко зробити, бо неможливо чітко розділити життя держави і життя кожного вірянина, який належить до певної конфесії чи релігійної організації. Щоб була зрозумілішою думка, наведу приклад. Почалася агресія Росії, гібридна війна, операція "Русская весна". До цього процесу активно залучена Російська Церква — як на рівні центральному (Патріарх Кирило виступає ідеологом "русского мира"), так і через вплив на релігійні організації всередині України. Це політика, але водночас релігійне життя. Очевидно, що українське суспільство та українська держава повинні реагувати на таку політизацію релігійних питань. — А яка ситуація в західних країнах — держава там також відокремлена від Церкви? М. Розумний: — Більшість країн ЄС, США, Канада є світськими державами, і в них діють аналогічні норми. Україна у своєму законодавстві абсолютно відповідає традиціям світської держави. Та все ж у нас держава більшою мірою відокремлена від Церкви, ніж у Польщі чи Ірландії, де, наприклад, і досі з релігійних міркувань заборонено аборти. Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram Наталія ВАСЮНЕЦЬ
Читайте більше тут: http://expres.ua/main/2018/08/12/304801-boga-soyuznyky-polityky-piaryatsya-religiyi
Наталія Васюнець
