Будьте світлом для світу!

Будьте світлом для світу! - фото 1
Напередодні свята, за доброю вже традицією Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ („Укрінформ”) спілкується з прес-секретарем Київської Патріархії, архимандритом Євстратієм (Зорею), який розповідає про історичні і духовні аспекти Преображення Господнього.

ікона Преображення Господнього - з Волині, почaток XVIII ст.Преображення грецькою мовою перекладається як „метаморфоза”, англійською – „трансформація” і означає повну переміну. Свято Преображення Господнього має для християн окрім історичного, ще й величезне морально-виховне значення, бо у Святому Письмі кожна подія несе глибокий духовний зміст.

19 серпня Православна Церква відзначає велике свято — Преображення Господнє

Ісус Христос для віруючих християн, як говорить Євангеліє, – „дорога, і правда, і життя”. Отже Сам Спаситель Своїм життям вказує нам – Його учням і послідовникам шлях до Бога-Отця. Ми також повинні пройти своє преображення, бо стати християнином неможливо без щирого покаяння, а справжнє покаяння не можливе без метаморфози – трансформації нашого внутрішнього буття. „Учиніть гідний плід покаяння!”, – закликає нас Йоан Хреститель, „Перемініться відновою вашого розуму”, – говорить апостол Павло.

Отже, якою б ревною зовні не виглядала наша релігійність і обізнаність у біблійних текстах, віра наша тільки тоді буде досконалою, коли Божі істини реалізуються в практиці повсякденного життя, призведуть до внутрішніх духовних змін – нашого преображення.

Напередодні свята, за доброю вже традицією Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ („Укрінформ”) спілкується з прес-секретарем Київської Патріархії, архимандритом Євстратієм (Зорею), який розповідає про історичні і духовні аспекти Преображення Господнього.

— Ця подія докладно описана в Євангелії. Вона відбулася, коли Господь Ісус Христос зі Своїми учнями Яковом, Петром і Йоаном зійшов на гору помолитися. Під час молитви Він преобразився – Його одяг став білим, як сніг, а Сам Він почав сяяти. І з’явилися поруч два найбільші старозавітні пророки – Мойсей та Ілля, і почали говорити із Ним про те, що Він має постраждати в Єрусалимі. Один з апостолів – Петро, не розуміючи навіть, що говорить, але відчуваючи душею радість, піднесення і заспокоєність в цьому місці сказав: Господи, добре нам бути тут, давай сотворимо три кущі, тобто три намети, один Тобі, один Мойсею, один Іллі і залишимося тут. Коли він це говорив, гору накрила хмара, а коли вона відійшла, то Ісус Христос мав вже звичайний вигляд – такий, яким Його бачили апостоли до цього. І Христос заборонив учням розповідати про те, що вони бачили аж до того часу, як Він воскресне з мертвих.

Ця євангельська подія, по-перше, мала безпосереднє значення для учнів Христових. Тому що Господь до того, як Його апостоли мали побачити розп’ятим на хресті – зневаженим, осудженим і страждаючим від людей, дав можливість усвідомити Його Божественну славу. Щоб вони не впали у відчай, а згадавши про ту небесну славу, яку вони спостерігали на горі Фавор, укріпилися у вірі. А через їхнє слово, щоб укріпилися у вірі й ми, усвідомлюючи, що дійсно Ісус Христос є не тільки Син Людський, як Він себе часто називає у Євангелії, але й Син Божий.

— У своєму духовному житті віруючі інколи зустрічаються із різними проявами духовного світу – якимись видіннями, появами, знаками тощо. Чи можна відрізнити природу походження цих явищ, яким духовним силам вони належать?

— Саме ця подія містить відповідь на Ваше запитання і демонструє нам духовно-повчальний зміст. По-перше, ми бачимо, що явлення Господньої слави супроводжується для учнів христових, для апостолів відчуттям радості і заспокоєння. І це є важливою і суттєвою ознакою. Бо в Священному Писанні, ми знаємо, апостол Павло говорить, що диявол інколи приймає навіть вигляд ангела світла для того, щоб облестити людей. Тому людина повинна дуже уважно ставитися до того, які внутрішні почуття викликає у неї певне явлення або ця незвичайна подія. Бо якщо це почуття тривоги, страху, якоїсь небезпеки, суму чи ще чого-небудь подібного, то яке б це видіння не було зовні величне, як би воно не намагалося себе представити видінням від Бога, насправді це є хибне видіння – видіння від диявола. Бо близькість Божа і те, що є дійсно від Нього, викликає радість і заспокоєння в душі людини – відчуття таке, що ти наче потрапив до Отчого дому. Тому апостол Петро, піддавшись таким почуттям, і каже “добре нам бути тут”, і в нього виникло бажання так і залишитися там навічно. Він пережив надзвичайно радісне відчуття, бо дійсно побачив і відчув всією своєю душею присутність Божу.

Ще одне важливе значення має ця подія – це те, що не тільки Господь Ісус Христос має таку владу, щоб преобразитися. Але Він, як Син Божий, маючи її за Своєю Божою природою, дає і нам, людям, можливість преобразитися через Свою благодать – преобразитися і стати подібним до Нього. Так як Він Сам і говорить: “Будьте досконалі, як Отець Мій небесний досконалий є”, “будьте милосердні, як Отець Мій милосердний є”. Тобто Господь закликає людину уподібнюватися Богу.

Кожен з нас розуміє, що своїми власними силами і розумом ніколи не зможе наблизитися до Бога. Це для нас неможливо. Але за допомогою благодаті Божої, Сам Христос говорить нам, – можливо все. Він сказав Своїм учням: “неможливе для людей, можливе для Бога”.

Господь преобразився, залишаючись людиною. І той вигляд преображений, просвітлений, який бачили учні – це по суті є той ідеал, те, до чого покликана кожна людина. Християнин має бути носієм оцього Божественного світла. Якщо Господь це світло несе по Своїй природі, то Він просвітлює і освячує кожну людину, якщо вона відкриває себе для цього світла. Недаремно Господь в Євангелії називає Своїх учнів: “Ви – світло для світу”, порівнює їх зі світильниками, які ставляться на високому місці, щоб світити.

Тому це свято нагадує нам, християнам – учням Господнім про те, що ми маємо бути такими світильниками. Зрозуміло, що не кожен з нас в силу своїх гріхів може бути досконалим і не кожен здатен так світити, як потрібно. Але кожен має прагнути до цього, щоб дійсно бути світильником віри, світильником любові і добрих діл. І як свіча, від якої запалюють інші свічки, сама не втрачає свого вогню, тепла і світла, але примножує все це, так само і християнин, якщо він сповнений благодаті Божої, просвітлений духовною силою, коли до нього духовно доторкаються інші люди, вони теж наповнюються цією любов’ю, вірою, надією і іншими християнськими чеснотами. Тому нехай всім нам Господь допоможе Своєю Божественною благодаттю стати дійсно тими просвітленими світильниками, які би несли Його любов і добро у цей світ.