Церковний календар, 1 червня. Понеділок Святого Духа. Пресвятої Трійці

Німецький літургіст Міхаель Кунцлер так аналізує це свято у контексті візантійської традиції: “На Зішестя в руслі ікономії спасення звершується Об’явлення Бога в трьох Особах через Сина у Святому Дусі, котрі творять у світі спасення, щоб обожествити людину, приймаючи її у внутрішньотринітарну єдність. Перший день після П’ятдесятниці — це свято Святого Духа”.

Але зі сказаного випливає, що й назва Трійці для цього свята є доречною. Зійшовши на апостолів, Святий Дух відкриває їм, а через них і Церкві в усіх поколіннях єдиного Бога в Трьох Особах та Його дію у світі (ікономію) задля спасіння.

Цим понеділком розпочинається посвяття П’ятдесятниці, яке триватиме до наступної Неділі Всіх Святих. Отож у тематиці літургійних текстів переважатиме Зіслання Святого Духа. Кожне богослужіння протягом цього тижня починатиметься стихирою “Царю небесний”, яку співають навколішки.

Попередній літургійний період від Воскресіння до Зіслання Святого Духа, який у давнину становив одне суцільне свято, через свою урочистість унеможливлював коліноприклоніння чи поклони як покаянні жести. Від Зіслання Святого Духа вони знову входять у літургійну практику. “У храмах твоїх, Господи, коліна душ і тіл зігнувши, ми, вірні, оспівуємо тебе, безначального Отця, співбезначального Сина та споконвічного й пресвятого Духа, що просвічує й освячує душі наші” (Литія Зіслання Святого Духа). Звідси й такий особливий звичай виконання стихири “Царю небесний”.

А ще специфічна структура Вечірні, якою Церква в неділю ввечері (на деяких парафіях навіть по закінченні Літургії), входить у понеділок Святого Духа. Її так і називають Вечірнею з коліноприклонними молитвами. Літургіст о. Василь Рудейко стверджує, що ці молитви колись становили окремий чин, який лише згодом злився з Вечірнею.

З цього ж чину походить і особлива єктенія на початку святкової Вечірні. Акцент у ній робиться на дарах Духа для “тут присутніх людей, які очікують благодаті Святого Духа, щоб стати його храмом й оселею”. Згадується також коліноприклонення, яке мало би бути приємним Богові, “благоуханними духовними пахощами перед ним”.

Далі у різних місцях Вечірні йдуть три молитви, які присутні моляться навколішки. Кожна з них складається з двох частин. Перша з них цілком відповідає пневматологічній тематиці дня, натомість друга — молитва звичайної константинопольської Вечірні з притаманним для цього богослужіння змістом: подякою за прожитий день, прохання про мирний вечір і ніч, охорону від всяких диявольських підступів тощо. Як стверджує рукопис «Барберіні gr. 336» з VIII-IX ст., ці завершальні частини коліноприклонних молитов супроводжували три малі антифони на щоденній Вечірні, які сьогодні не збереглися.

Перші частини коліноприклонних молитов, зосереджені на святковій тематиці, складені за чіткою анамнетично-епіклетичною структурою — згадуючи спасенні діяння Пресвятої Трійці, особливо Зіслання Святого Духа, вони просять Божої допомоги і в житті молільників: милування, очищення з гріхів, “виведення душ з полону”, “навчити, як і за що слід молитися”, керування життям, вказування шляху, духа премудрості для думок, “духа розуму для нашого нерозуму”, духа остраху у вчинках, утвердження духом могутнім хистких помислів, здатності виконувати Божі Заповіді, уникнення спокуси тлінною красою, “зміцнення прагнення до прийдешніх скарбів”, “усього потрібного для спасіння”, упокоєння для померлих тощо.

Таким чином через ці нетривіальні прохання сам Святий Дух діє в молитві Церкви, здійснюючи те, про що каже апостол Павло: “Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними” (Рм. 8, 26).

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.