Церковний календар, 11 червня. Торжество поклоніння пречистим Тайнам Тіла і Крови Господа нашого Ісуса Христа

Урочистість Пресвятих Тіла і Крові Христа (Божого Тіла) виникла у ХІІІ ст. в Латинській Церкві і мала конкретну мету — боротьбу з єресями, які заперечували реальну присутність Ісуса Христа у Євхаристії. Натомість Східні Церкви таких викликів не мали, тому функція буферу обміну між календарями візантійської і латинської традицій тут недоречна. Адже свято з усіма його звичаями, особливо помпезними процесіями, які викликають емоційне захоплення простого люду, є безпідставно скопійоване.

Автентичне вшанування Тіла і Крові Христа у Євхаристії відбувається під час Божественної Літургії. Воно містить і поклоніння, і, щонайголовніше, приймання, єднання з Христом на усіх рівнях. Днем установлення цього Таїнства є Великий Четвер. Християни як Сходу, так і Заходу в усьому цьому однозгідні. Натомість останнім через згадані виклики довелося впровадити додаткове свято на честь Євхаристії, базоване на приватному об’явленні (на відміну від Божого Об’явлення у Писанні та Переданні, воно не зобов’язує віру).

Один із артикулів Берестейської унії, яку 1596 р. київські єпископи підписали з Римом задля відновлення єдності, містив застереження: “До процесій на день свята Тіла Христового аби примушувані не були, але щоб ми могли зі своїми Святими Тайнами ходити, оскільки у нас інший спосіб пошанування Св. Тайн”.

Всупереч цьому Замойський Синод 1720 р. таки встановив це свято. Його святкування в Українській Греко-Католицькій Церкві істотно не відрізнялося від богослужбової практики Латинської, хіба що 1738 р. з’явилася відповідна служба. Причиною нововведення Торжества поклоніння пречистим Тайнам, як і інших суто латинських практик, було запобігання греко-католицького духовенства перед римо-католицьким з його привілейованим у Речі Посполитій становищем. А що святкування Божого Тіла було дуже видовищним і сугестивним, то воно скоро прижилося серед народних мас, які й без того з інтересом задивлялися, що там “у поляків”.

Поширення свято набуло і в інших Східних Католицьких Церквах: Мелькітській, Маронітській, Вірменській, Італо-албанській, Халдейській тощо. Покликаючись на їхню та римо-католицьку практику, Львівський Синод УГКЦ 1891 р. зробив Торжество поклоніння пречистим Тайнам ще урочистішим: підніс його до рівня найбільших Господських свят, порушивши давню логіку дванадесятих, установив восьмиденне посвяття і перенесення його святкування на наступну неділю.

Усвідомлюючи штучність Торжества поклоніння пречистим Тайнам для УГКЦ, Синод її єпископів 3-13 вересня 2023 р. постановив святкувати його лише в сам четвер після Неділі Всіх святих без передсвяття і посвяття. Однак все ще залишив його у календарі.

Тексти служби цього дня, як і у Великий Четвер, відсилають вірних до Тайної Вечері, містять посилання на старозавітні прообрази Євхаристії — небесну манну у пустелі та кивот як місце її зберігання, вказують на Христа як на Хліб Життя і багато говорять про поклоніння Тайнам. Вони містять також згадки про важливість приймання Євхаристії, а не лише поклоніння їй, що є доречнішим і з огляду на особливість євхаристійного культу у візантійській традиції, і з огляду на заповідь Христа на Тайній Вечері: “Беріть, їжте: це моє тіло… Пийте з неї всі, бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів” (Мт. 26, 26-28).

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.