Церковний календар, 17 травня. Неділя сліпородженого

Ця неділя як Господське свято має лише два дні посвяття — наступні понеділок і вівторок, адже вже в середу є віддання Пасхи. В центрі літургійних текстів Неділі і її посвяття є історія про зцілення Ісусом сліпородженого з євангельського читання Йо. 9, 1-38.

Як і в попередні неділі після Воскресіння, йдеться про зустріч конкретної особи з Ісусом, після якої особа ця вже не житиме, як раніше. Христос вносить в її життя щось якісно нове.

Цього разу “Ісус побачив чоловіка сліпого зроду” (Йо. 9, 1). Апостоли ставлять Йому екзистенційне питання, щоправда в чисто старозавітному розумінні походження страждань: “Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що він сліпим родився?” (Йо. 9, 2).

Ісус розширює перспективу. Спершу апостолам у їхній зашореності: “Ні він не згрішив, ні батьки його, але щоб діла Божі виявились на ньому” (Йо. 9, 3). В поясненні Ним ситуації на перший план виходить тема світла: “Поки я у світі, я — світло світу” (Йо. 9, 5). А далі, на підтвердження цьому мастить сліпородженому очі гряззю, змішаною зі слиною, та каже вмитися в Силоамській купелі. “Пішов той, умився, і вернувся зрячим” (Йо. 9, 7).

Фарисеї знову нападають на Ісуса, адже зцілення відбулося в суботу. Допитують і колишнього сліпородженого, і його батьків, а це дає чоловікові свідчити про своє зцілення: “Знаю одне: я був сліпим і тепер бачу” (Йо. 9, 25). Потім, коли його прогнали з синагоги, Ісус ще раз зустрічає сліпородженого, і той на запитання Вчителя, чи вірує він у Сина чоловічого, відповідає ствердно й поклоняється.

Євангельську історію доповнюють та пояснюють літургійні тексти. Вони, намагаючись увійти в становище сліпородженого, вкладають в його уста скарги на власну сліпоту: “Не насмілююся спитати: Коли ніч, а коли день? Мої ноги вже не можуть терпіти спотикання об каміння. Не бачив я сонячного світла, ані образу мого Творця, тож молюся до тебе, Христе Боже: Зглянься наді мною і помилуй мене!” (стихира Вечірні).

До цього моління сліпородженого долучається і вся Церква, незалежно від часу і простору. Просвічення очей цього чоловіка богослужіння Неділі сліпородженого розглядають у двох розуміннях — прямому і переносному. Якщо потребуючих першого зцілення порівняно небагато, то за другим звертається кожен, розуміючи під ним просвічення очей віри: “Ти, Христе Боже, духовне Сонце правди, своїм пречистим дотиком подвійно просвітив того, що від народження був позбавлений світла; опромінивши ж і наші душевні очі, покажи нас дітьми дня, щоб ми з вірою кликали до тебе: Велике і несказанне твоє до нас добросердя, Людинолюбче, — слава тобі!” (стихира на стиховні Вечірні).

Сліпороджений зустрів Ісуса двічі і двічі прозрів — фізично, отримавши здатність бачити, й духовно, упізнавши в ньому Бога. “Бо як з любови появився ти в двох природах, так і недужим подавав ти подвійне видужання; ти сліпому від народження відкрив не лише тілесні, але й душевні очі. Тому він визнав тебе утаєним Богом, що всім дає велику милість”, — так розповідає про це хвалитна стихира Утрені, а інша надихає Церкву до молитви у цих трьох завершальних днях Пасхального періоду: “Тож ти, Світлодавче, як єдиний всещедрий Податель, освітли нині і наші душевні почування”.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.