Церковний календар, 22 січня. Апостол Тимотей

Разом з посланням до Тита два листи до Тимотея становлять корпус так званих пастирських листів. Вони зосереджені на проблемах взаємин християн усередині громади та “з тими, що назовні” (Кл. 4, 5). А пастиря спільноти, яким Павло поставив Тимотея в Ефесі, наділяють особливими обов’язками та відповідальністю задля її функціонування.

З Тимотеєм апостол народів познайомився під час другої своєї місійної подорожі. “Він прибув у Дербу і Лістру. А був там один учень, Тимотей на ім'я, син однієї жінки, віруючої юдейки, а батька грека. Він мав добру славу між братами Лістри й Іконії. Павло хотів узяти його з собою і, взявши, обрізав із-за юдеїв, що були в тих місцях; усі бо знали, що його батько був грек” (Ді. 16, 1-3). Апостол народів відзначає виховання свого учня у вірі в єдиного Бога: “Пригадую собі ту щиру віру, що у тобі, яка перш була вселилась у твою бабуню Лоїду та у твою матір Евніку, а я певен, що й у тебе” (2 Тм. 1, 5).

Отож Тимотей приєднався до подорожі апостолів Павла і Сили. Він супроводжував їх в Солуні. Разом з Силою затримався у Верії і потім наздогнав Павла в Атенах (пор. Ді.17, 14-15). Тривалий час вони проповідували у Коринті, так що Тимотей став довіреною особою Павла та посередником між ним та коринтянами. Через нього апостол народів передає свого першого листа до цієї громади, а в другому вказує його як співатора та пригадує їхню проповідь у Коринті.

Згадує Павло Тимотея і в інших своїх листах, так що він був широко знаним у новостворених християнських громадах. Посланий Павлом до солунян, Тимотей приніс йому від них “добру звістку про віру та любов їхню” (пор. 1 Сл. 3, 6). А й сам підбадьорював словом та прикладом ті Церкви, до котрих мав місії.

Врешті апостоли зупинилися в Ефесі, де Павло поставив Тимотея керувати Церквою. Учень певний час розділяв з учителем в’язничні кайдани. Про це йдеться в листі до Филимона: “Павло, в’язень Христа Ісуса, та брат Тимотей — Филимонові любому й нашому співробітникові” (Флм. 1, 1). Одні дослідники схиляються до того, що це було в Ефесі, інші — що в Римі. У всякому разі Тимотей скоро звільнився з тюрми і продовжив своє єпископське служіння.

Пізніше, ув’язнений в Римі за імператора Нерона, Павло пише два послання до Тимотея, пригадує йому про “дар Божий, який у ньому через покладання рук” (пор. 2 Тм. 1, 6) та обов’язок дбати про ввірену йому Церкву. Фактично Павло дає Тимотеєві, а разом з ним і іншим пастирям Христового стада, останні настанови, як оберігати спільноти від чужих вчень, розколів та підтримувати здорову атмосферу в їхніх межах.

Передання каже, що Тимотей загинув мученицькою смертю наприкінці І ст. Він намагався зупинити людські жертвоприношення в Ефесі, і язичники його побили палицями та каменували. “Колісницею Божою явився ти, Тимотею, носячи його Божественне ім’я, перед лицем безбожних мучителів ти, Богоприємцю, не вжахнувся їхньої злоби, бо в непереможну Спасову силу зодягнувся”, — так оспівує мучеництво апостола канон Утрені на його честь. У IV ст. мощі Тимотея перенесли до Константинополя і поклали в храмі святих Апостолів.

На знак того, що Тимотей керував Церквою в Ефесі, іконографія зображає його в єпископських ризах, з книгою Євангелія або сувоєм в руках. На деяких іконах його можна побачити в товаристві апостола Павла, як той передає Тимотеєві сувій Писання. Латинській традиції притаманно поміщати Тимотея з Титом, оскільки в ній пам’ять цих двох апостолів святкується в один день — 26 січня.

І в іконографії, і в літургійній традиції Тимотей опиняється в тіні свого вчителя — апостола народів. На Павла як на вибраний посуд (пор. Ді. 9, 15) і того, хто сам пише Тимотеєві про себе: “Я боровся доброю борнею, скінчив біг — віру зберіг” (2 Тм. 4, 7), натякає тропар, що на богослужіннях 22 січня звертається до його учня: “Благости навчився ти і чуваючи в усьому благим сумлінням, священновгодно зодягнувся ти, зачерпнув ти з посуду вибраного невимовне і віру зберіг, біг сталий звершив ти, священномученику Тимотею”.

Канон Утрені на честь св. Тимотея продовжує зображати його в парі з апостолом Павлом. Через свого вчителя учень приймає Божественну благодать і передає її народам у проповіді Божого слова. Павло для Тимотея “являється другим просвітленням, що служить першій Світлості” (5 пісня канону). Через нього він навчився правильному богомисленню, славлячи “Єдинородного, рівного Отцю і Духу” (пор. 9 пісня канону). Те, що чув від свого вчителя при багатьох свідках, Тимотей передає вірним людям, щоб і вони навчали інших (пор. 2 Тм. 2, 2). А також, подібно до Павла, засвідчує свою остаточну вірність Христовому слову через мученицьку смерть.

Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.