Церковний календар, 24 лютого. Перше і друге знайдення чесної голови св. Івана Хрестителя

Біблійна історія про Предтечу Христового закінчується його мученицькою смертю від рук царя Ірода Антипи, котрому той докоряв за порушення Закону, зокрема за співжиття з дружиною брата Филипа Іродіадою. Після Усікновення голови пророка (святкують 29 серпня) “прийшли його учні, взяли тіло й поховали його” (Мт. 14, 12).

Що сталося з головою св. Івана Хрестителя, розповідає Передання. Згадувана у Євангелії Ісусова учениця Йоана, дружина царського урядовця Хузи, маючи доступ до палацу, взяла голову пророка після знущань Іродіади та поховала на Оливній горі.

Коли минули три століття гонінь на християн, Церква отримала змогу вільно сповідувати свою віру та будувати храми, під час одного такого будівництва відбулося Перше знайдення голови св. Івана Хрестителя. Двоє монахів, котрі її знайшли, передали реліквію в м. Емесу. Кілька поколінь однієї родини зберігали її у своїй домівці запечатаною у скриньці. За її посередництвом діялися чуда, а сама родина жила в достатку.

Одного разу голова потрапила до рук монаха-аріанина Євстахія, що мешкав неподалік міста. Чуда, які супроводжували реліквію, він приписував собі. Коли ж за Євстахія таки взялися церковна та світська влади, він закопав голову в землю, сподіваючись колись її забрати. Але так не сталося.

Печеру Євстахія зайняли інші монахи та згодом на тому місці звели лавру. У V ст. її ігумену Маркелу уві сні двічі явився св. Іван Предтеча. Третього разу в його келії засяяла зоря, і голос сказав йому іти за нею. Маркел дійшов до місця, де зоря зупинилася, і звідти викопав посудину з головою Хрестителя. Виглядала вона як жива і виточувала приємні пахощі.

Єпископ Емеси Ураній урочисто переніс голову до свого осідку. Цю подію датують 24-м лютого, що й визначило дату святкування одночасно Першого і другого знайдення чесної голови св. Івана Хрестителя.

Згадка про сяйво, яким Бог вказував на місце перебування реліквії, та чуда, які діялися за її посередництвом, пронизує літургійні тексти 24 лютого. “Скарб Божественних дарів, захоронена Богом голова твоя, Предтече, із надр землі засяяла, яку ми вірно приймаючи і поклоняючись, славний, збагачуємось від тебе, Христовий Хрестителю, чудами преславними і гріхів прощенням”, — каже стихира Вечірні цього дня.

Інша, розповідаючи про обставини віднайдення голови, підкреслює велич постаті того, кому вона належить: “В посудині глиняній схована колись, явилася із надр земних, чудес струмені виточуючи, голова Предтечі, що у водах омив голову Того, Хто нині водами покриває безодні та виточує людям Божественне прощення”. Добуту із землі, літургійні тексти оспівують голову св. Івана Хрестителя як скарб та отримане із руди золото.

Стихири на стиховні свята, що були частиною процесійного богослужіння, передають настрій події перенесення реліквії до Емеси та її тяглість аж до мучеництва Предтечі від рук Ірода та Іродіади: “Прийдіть, вірні, вшануймо нині чесну голову Хрестителеву мечем відсічену, стрічаючи її віднайдення піснями і почитаючи з любов’ю ту, що благодать зцілень виливає нам та була колись відсічена перелюбником Іродом в безумстві з’єднаним з Іродіадою”.

Таким самим урочистим настроєм сповнений і канон Утрені. Продовжуючи тему віднайдення цінної перлини (скарбу, золота) та радісної її зустрічі містом, тексти переводять увагу вірних на самого св. Івана Хрестителя. Він закликав народ і правителів до покаяння, тож тепер його реліквія мала б нагадувати тим, хто її почитає, про таку потребу. Кондак цього дня звертається до нього: “Пророче Божий і предтече благодаті, як рожу священну із землі знайшовши, оздоровлення завжди приймаємо, бо знову, як і перше, у світі проповідуєш покаяння”.

Свято поєднує у собі покаянну та радісну складові. Перша резонує із настроєм Великого посту, в якому Перше і друге знайдення голови часто випадає. Завдяки ж другій його служба піднята до рангу полієлейного святого. Її не вдається просто так оминути, як це буває з рядовим святим. Устав передбачає 12 випадків святкування цього свята. Наприклад, якщо воно випадає у перший тиждень Великого посту (як у 2026 р.), його переносять на Сиропусну неділю, якщо ж у другий чи третій, то мали б служити Літургію Передосвячених Дарів напередодні та в сам день свята.

Голова св. Івана Хрестителя, кажуть літургійні тексти, “як з невичерпного джерела виточує зцілення”, але дана вірним не лише, щоб втішатися цим даром, а щоб змінювати своє життя, наближаючись до Того, Хто її відкрив людству.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.