25 червня лютерани відзначають день проголошення Аугсбурзького віросповідання — одного з основних доктринальних документів своєї Церкви. Українська Лютеранська Церква в цей день також поєднує його з Нікейським Собор 325 р. та проголошенням ширшого віровчительного документу лютеран Книги Злагоди.
Через конфронтацію, яка все більше наростала серед християн Європи першої третини XVI ст., та яку роздмухували курфюрсти Священної Римської імперії, у справу втрутився імператор Карл V Габсбург. Він 1530 р. скликав до Аугсбурга рейхстаг. Одна частина зібраних на ньому князів підтримувала папську владу, інша — ідеї Мартіна Лютера, котрий виступив проти певних надужиттів у Церкві.
Сам Лютер на зібранні присутнім бути не міг, оскільки булла папи Лева Х “Exsurge Domine” проголосила його поза Церквою і законом. Від нього на рейхстаг прибув Філіп Меланхтон. Він 25 червня представив імператорові складене ним Аугсбурзьке віросповідання.
Документ був написаний німецькою і латинською мовами. Складався з 28-ми статей, з яких 21 стосувалася того, у що вірять прихильники Лютера, а 7 критикували Католицьку Церкву за певні практики, якими, на їхню думку, вона увійшла в протиріччя з Євангелієм. Себе називали “євангеліками”, підкреслювали власну вселенськість, вірність апостольському вченню та бажання реформувати Церкву.
Карл V, будучи іспаномовним, в суть представленого Віровизнання не вник, а доручив католикам написати на нього відповідь. Так з’явилося “Confutatio” (“Засоромлення”). Його теж зачитали перед Карлом V, і він визнав справу завершеною. Протестантам цього документа не дали, тому, спираючись на те, що вдалося з нього занотувати, Філіп Меланхтон у відповідь написав Апологію Аугсбурзького віросповідання.
Дещо пізніше, 1555 р. лютерани і католики підписали Аугсбурзький релігійний мир. Внаслідок цього перші були визнані рівноправною з католиками християнською спільнотою. Аугсбурзьке віросповідання в дещо зміненому вигляді стало офіційним документом лютеран. Хто хотів до них приєднатися, мусив його підписати.
Прихильні до лютеран курфюрсти з метою їхньої консолідації та зміцнення своєї влади заохочували збиратися на собори і розвивати вчення. Так 1580 р. з’явилася Книга Згоди. Її уклали Якоб Андреа і Мартін Хемніц. До неї увійшли спільні з католиками Символи Віри (Апостольський, Нікейсько-Константинопольський та св. Атаназія), Аугсбурзьке віросповідання в незмінному вигляді, Апологія Аугсбурзького віросповідання, складені 1537 р. Лютером Шмалькальденські артикули, твір Меланхтона “Про владу і першість папи”, Великий і Малий Катехизми Лютера, Формула Згоди.
Таким чином Аугсбурзьке віросповідання та пізніше Книга Згоди стали документами, які посприяли легітимізації та інтеграції лютеран. На згадку про це вони закріпили 25 червня у своєму календарі як День Аугсбурзького віровизнання, а окремі їхні течії (Українська Лютеранська Церква) намагаються у цьому святі представити його тяглість з Нікейським Собором 325 р., аби підкреслити вірність його принципам.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##