Церковний календар, 25 квітня. Святий апостол і євангелист Марко

Марко не входив до числа дванадцятьох учнів Ісуса. Подаючи перелік сімдесяти апостолів, грецькі Мінеї розрізняють євангелиста Марка і Йоана, прозваного Марком, котрий подорожував з Павлом та Варнавою.

Передання вважає, що це про себе Марко пише в Євангелії, коли в Гетсиманії схопили Христа: “Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за ним. Його схопили, тож він, покинувши покривало, втік від них нагий” (Мр. 14, 51-52). Пояснюється це тим, що згаданий епізод є тільки в Євангелії від Марка і мав би мати для євангелиста особливу вагу, оскільки той помістив його в розповідь.

Про Йоана-Марка нам розповідають Діяння та послання апостолів. Після чудесного звільнення з єрусалимської в’язниці апостол Петро “пішов у дім Марії, матері Йоана, що звався Марком, де досить багато зібрались і молилися” (Ді. 12, 12). Павло і Варнава, котрому Йоан-Марко доводився небожем (Кл. 4, 10), взяли його у першу апостольську подорож.

Шлях Христових учнів проліг через Антіохію та Селевкію до Кіпру. Там в Пафосі Павло навернув проконсула Сергія і навів сліпоту на ворожбита Елімаса, котрий перешкоджав їхній місії.

“З Пафосу ті, що були з Павлом, пустилися на море й прибули в Пергу Памфілійську, але Йоан, відлучившися від них, повернувся в Єрусалим” (Ді. 13, 13). Пізніше це стане причиною, що Павло і Варнава понесуть слово Боже в різних напрямках. Коли Павло задумав здійснити другу свою місійну подорож, Варнава запропонував узяти Йоана-Марка. “Та Павло вважав ліпше не брати з собою того, хто відлучився від них у Памфілії і не пішов був з ними на роботу. І виникла гостра суперечка, так, що вони розстались. Варнава взяв із собою Марка й відплив до Кіпру” (Ді. 15, 38-39).

Пізніше Павло з римської в’язниці напише “Вітає вас… Марко, небіж Варнави, — про нього маєте вказівки, — прийміть його, як до вас прийде” (Кл. 4, 10). А перед самою своєю стратою у 67 р. попросить Тимотея з Ефесу: “Візьми Марка й приведи з собою, бо він мені потрібний для служби” (2 Тм. 4, 11). Тобто “той, хто відлучився в Памфілії”, згодом допомагав Павлові в Римі.

З Риму приблизно в той сам час пише апостол Петро у своєму соборному посланні: “Вітає вас Церква, що у Вавилоні, вибрана з вами, і Марко, мій син” (1 Пт. 5, 13). Це вже про автора Євангелія.

Як відомо, Євангеліє, яке стоїть другим за порядком у каноні Святого Письма, написане в Римі для людей латинського походження між 65 і 70 рр. і має за основу розповідь Петра. Як стверджують Отці Церкви, починаючи від Папія бл. 110 р., Марко списав та переклав на грецьку мову спогади верховного апостола про Ісуса.

Далі перед нами постає давня Олександрійська християнська традиція, яка своїм засновником вважає Марка. З неї походить Літургія, приписана св. Маркові, яку тривалий час служили в Єгипті, Сирії, Вірменії, Калабрії та Венеції, поки внаслідок уніфікації Літургії у візантійському обряді вона не відійшла на задній план. Сьогодні деякі Православні Церкви служать її в день пам’яті апостола і євангелиста Марка.

Таке шанування апостола в Єгипті зумовлене тим, що згідно з Переданням, Марко з Риму вирушив проповідувати Євангеліє до Олександрії та деяких інших єгипетських міст. Тут він зазнав мученицької смерті. У IV ст. на цьому місці збудовано церкву на честь апостола.

Коли в ІХ ст. Олександрію захопили араби, мощі святого вивезли до Венеції. Там спорудили собор св. Марка. Так апостол і євангелист став також покровителем Венеції, а символ з його ікон — крилатий лев — прикрашає герб цього міста, нагадуючи про царську місію Христа, котрого Марко проповідував словом і ділом.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.