У п’яту неділю Великого посту, вже під саме його завершення, Церкви візантійської традиції ставлять перед очі своїх вірних постать преподобної Марії Єгипетської як взірець досконалого покаяння. Цього року вона випадає 29 березня.
Преподобна Марія Єгипетська у Великому пості з’являється кілька разів. Крім цього рухомого святкування, є ще зафіксована її пам’ять на перше квітня — в день переставлення преподобної. Також святу згадують у п’ятий четвер Великого посту, коли на Утерні моляться Великий покаянний канон св. Андрея Критського, що має народну назву Маріїне стояння. Історія каже, що преподобний Андрей Критський представив свій канон на VI Вселенському Соборі (681 р.) разом з “Житієм Марії Єгипетської” авторства св. Софронія Єрусалимського. Устав приписує читати це Житіє після третьої пісні Великого покаянного канону. Також до кожної пісні канону додаються тропарі, присвячені св. Марії Єгипетській, з приспівом “Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас”.
Сама Марія в юності провадила надзвичайно розпусне життя в Олександрії. З метою задовольнити свою хіть вона сіла на корабель, що віз паломників до Єрусалиму, і звела під час подорожі не одного чоловіка. Те саме робила і у святому місті. Коли настало свято Воздвиження Чесного Хреста, якась сила зупинила Марію увійти з іншими до храму. Кілька разів безуспішно повторивши спробу, вона зрозуміла, що це відбувається через її грішне життя. Відчувши розкаяння, Марія впала на коліна перед іконою Богородиці у притворі та через неї просила прощення в Христа. Молитва була вислухана, і каянниця нарешті увійшла, щоб поклонитися Животворчому дереву.
Потім був тривалий шлях покаяння, самоумертвлення і відлюдного життя в пустелі за Йорданом. Спершу вона протягом сімнадцяти років живилася кількома хлібами, які прихопила з собою, а решту часу — корінцями. Спогади про колишнє гріховне життя і хіть довго мучили Марію. Але вона, згадуючи доброту, підтримку і милосердя Богородиці до неї, їх врешті поборювала. Після цього осягнула глибокий мир, дар прозорливості та знання Святого Писання без попереднього його вивчення.
Так прожила Марія в пустелі сорок років. Тоді її зустрів старець одного із палестинських монастирів Зосима. Йому вона розповіла про своє життя і навернення. А наступного року попросила не йти з усіма монахами на Великий піст у пустелю і у Великий четвер принести їй Святі Дари для Причастя. Зосима так і зробив. А ще через рік старець знайшов преподобну на березі Йордану мертвою і поховав. Іконографія на честь Марії Єгипетської часто зображає сцену її Причастя, перехід по поверхні Йордану, до якого вона мала чудесну здатність, або поховання старцем Зосимою, а саму її постать такою, як описана в Житії, — висохлою через піст, темною від пустельного сонця та із сивим волоссям.
Історію Марії Єгипетської в дусі христоцентризму оспівують богослужіння в день її пам’яті. Так як у Хрестопоклонну неділю неділю Церква задля підбадьорення вірних, котрі звершують подвиг Великого посту, нагадує про Хрест, так і в Неділю Марії Єгипетської доносить до них думку, що жоден грішник, котрий щиро кається, не є відкинутий Богом. “Сила хреста Твого, Христе, показала чудо, бо й колишня блудниця, взявши на себе подвиг посту і з тієї пори відкинувши немічність, відважно постала проти диявола, тому, шану маючи за перемогу, молиться нині за душі наші” (стихира Вечірні).
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##