Церковний календар, 5 липня. Свято Матері Божої Неустанної Помочі

Загальноцерковні свята на честь ікон в практиці УГКЦ є доволі рідкісним явищем. Найвизначніші чудотворні ікони тут вшановують на місцевому рівні (наприклад, Зарваницька, Унівська, Гошівська тощо). Натомість загальноцерковними святами на честь ікон рясніють календарі ПЦУ і РПЦ.

Така виняткова практика стала результатом великої популярності ікони Матері Божої Неустанної Помочі серед народу та старань отців-редемптористів, котрі ревно виконують заклик Папи Пія ІХ щодо довіреної їхньому Згромадженню ікони: “Зробіть її відомою у світі”. Не останню роль тут відіграла і значна частка членів Синоду єпископів УГКЦ, котрі вийшли зі Згромадження Найсвятішого Ізбавителя.

Ікона Матері Божої Неустанної Помочі походить з Криту. Тут діяла італійсько-критська школа іконопису, яка розвинула тип Страсної ікони Богородиці. Згодом він вплинув на інший широко розповсюджений на Сході тип “Одигітрія” (“Та, що вказує шлях”). І так витворилася ікона Матері Божої Неустанної Помочі, в якій поєдналися теми Страждань Ісуса Христа та Богородиці, котра вказує на Нього як на Спасителя.

У XV ст. ікону Матері Божої Неустанної Помочі викрав італійський купець і перевіз з Криту до Риму. Певний час вона зберігалася у приватному помешканні, а 27 березня 1499 р. її передали римській церкві св. Матея отців-августиніанців. Через три століття цю святиню зруйнували війська Наполеона. Ікона уціліла, однак зникла з обрію всенародного почитання. Навіть коли Папа Пій VII, захоплений в полон Наполеоном, повернувся до Риму і відбудував храм св. Матея, ікона Матері Божої Неустанної Помочі залишалася у каплиці поблизу нього.

1865 р. Папа Пій ІХ передав її отцям-редемптористам, і культ Матері Божої Неустанної Помочі отримав нове дихання. Ікону виставили у церкві св. Альфонса. За її посередництвом творилися чуда. А одну з її копій отці-редемптористи привезли до Львова, коли митрополит Андрей Шептицький заснував тут східну гілку цього Згромадження. 1927 р. було засноване Братство Матері Божої Неустанної Помочі. Блаженний Василій Величковський написав книгу “Історія чудотворної ікони Матері Божої Неустанної Помочі”.

Спершу копія ікони зберігалася в церкві на Збоїщах. У часи Другої світової війни сюди зайшов радянський солдат і прострелив її. Однак дорогою назад його самого наздогнала куля. Прострелену ікону Матері Божої Неустанної Помочі переніс у свою квартиру брат-редемпторист Іриней, опісля вона потрапила до монастиря св. Альфонса, а тепер виставлена для почитання у храмі св. Йосафата.

Дивлячись на неї, ми бачимо Богородицю з Дитям Ісусом на руках. Погляд Матері Божої, сповнений скорботи, звернений на глядача. Лівою рукою вона тримає Ісуса. Права звернена у вказівному жесті на Нього як на Спасителя. Натомість Христос, обхопивши руками її правицю, дивиться цілком в інший бік — на архангела Гавриїла, котрий несе знаряддя Страстей: хрест і чотири цвяхи. З протилежного боку архистратиг Михаїл зображений також зі знаряддями тортур — списом і палицею з губкою, вмоченою в оцет. Однак ангели не дивляться на свою ношу, немовби вказуючи, що Страстями все не закінчиться — попереду Воскресіння.

Суть свята не полягає в іконі. Воно є радше святом ідеї повсякчасного заступництва Матері Божої за людство. Хоч ця тема представлена у візантійській літургійній традиції дуже широко й виразно — фактично кожне богослужіння містить богородичні стихири, які оспівують Богородицю як ту, до кого варто прибігати по допомогу, котра молиться за душі наші і рятує тих, хто в бідах. Однак Синод єпископів вирішив, що цього недостатньо, і встановив окреме свято, яке Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав урочисто проголосив 1 липня 2018 р.

Приглянувшись детально до текстів служби свята, можна помітити, що всі вони сповнені довір’ям до Богородиці. Кондак до Матері Божої Неустанної Помочі перераховує прохання, з якими вірні звертаються до неї: “Мати наша, Неустанна Помоче, дай нам в турботах довір’я, в болях — полегшу, в скорботах — потіху, в боротьбі — поміч. Подай християнам з’єднання, церковним служителям — ревність, грішникам — прощення, праведним — витривалість, вмираючим — спасіння, душам в чистилищі очищення і вічну славу випроси”.

Решта ж текстів підсилюють надію, що Богородиця не покидає тих, хто звертається до неї. Бо вона, “все Уповання наше”, “віддала як викуп Неоціненного, щоб визволити дітей своїх із ворожої неволі” (стихири Вечірні). Просячи про заступництво, молитовні тексти свята Матері Божої Неустанної Помочі не випускають з уваги Христа, на котрого вказує вона на іконі: “Дивне й незбагненне таїнство, Господи Боже наш, як Ти, будучи Богом, завжди вислуховуєш прохання Твоєї Матері, бо вона просить лише того, що згідне з волею Твоєю, та роздає дари, відповідно до Твого Провидіння, і хоче, щоб усі ми спаслися” (стихира Вечірні).

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.