Церковний календар, 8 квітня. Велика середа

Хоча контраст між жінкою-грішницею (чомусь саме блудницею) та Юдою з усіма його деталями переданий доволі майстерно та влучно і ставить собі чітку мету: показати, що розкаяний грішник завжди прийнятий Богом, а той, хто був близький, може будь-коли відпасти, — все ж він містить певні біблійні неточності.

Як і в Понеділок та Вівторок, тексти Великої середи ведуть нас з Христом на Страсті. Євангеліє від Йоана розповідає, як напередодні Входу Ісуса до Єрусалиму Марія, сестра Лазаря, “узяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогого, помазала ноги Ісуса й обтерла їх волоссям своїм” (Йо. 12, 3). Тоді справді у полеміку вступив Юда, звинувативши жінку в марнотратстві, “не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій” (Йо. 12, 6). Все це відбувається в домі Лазаря у Витанії.

Стихира ж на стиховні Утрені Великої середи відсилає нас до цілком іншої історії. “Сьогодні Христос приходить у дім фарисея, і жінка грішниця, приступивши, паде до його ніг і кличе: Споглянь на мене погружену в гріхи, що впала у розпач через сподіяні вчинки, і не відкидай мене від своєї доброти!”

Це вже переспів розповіді з Євангелія від Луки, віддаленої від Страсного тижня. “Жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що Він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку і, ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами” (Лк. 7, 37-38). Жодного слова тут також не сказано про гріхи саме сексуального характеру. Грішниця — вона і в грецькому оригіналі грішниця.

Можна припустити, що як і в деяких інших текстах, богослужіння Великої седмиці навмання беруть певний уривок з Євангелія, щоб переспівуючи його, нагадати і підсумувати вірним вчення Христа. Або ж автори стихир не мали перед собою Святого Письма, як ми сьогодні, і ці два уривки в молитві їм просто наклалися. У всякому разі не слід Марію, сестру Лазаря, ототожнювати з блудницею. А через тексти Великої середи з усіма їх неточностями та надмірною увагою до Юди потрібно засвоїти правду про непевність людського становища в земному житті.

“Коли грішниця принесла миро, тоді учень домовлявся з пребеззаконними. Вона ж раділа, виливаючи дорогоцінне миро; він же квапився продати Неоціненного. Вона пізнала Владику, а він з Владикою розлучився. Вона визволилась, а Юда став рабом ворога. Згубним є недбальство, велика річ — покаяння. Даруй же й мені таке покаяння, Спасе, що постраждав за нас, і спаси нас”. Ця хвалитна стихира Утрені — один із багатьох текстів Великої середи, крізь які проходить протиставлення колишньої грішниці колишньому апостолу.

Вони мали б виражати покаяння, сповнене надії на прощення, як-от кондак Великої середи: “Більше у нас беззаконня, добрий Господи, ніж у блудниці, але ніколи не принесли ми тобі потоків сліз. Тому в мовчанні тобі молимось і припадаємо перед тобою, та з любов’ю цілуємо твої непорочні ноги, щоб ти дарував прощення провин нам, що кличемо до тебе: О Спасе, звільни нас від грішних учинків!”

Натомість постать Юди у богослужіннях Великої середи перевищує роль простої противаги щодо розкаяної грішниці. Деякі молитовні тексти безпосередньо до нього звертаються. Наприклад, у каноні Утрені: “Нечестивцю, засліплений грошолюбством! Ти цілком забув про те, що ти одержав, чого ти навчився: що душі не можна проміняти й за цілий світ. Тому у відчаю ти, зраднику, повісився”.

І все ж Велика середа залишається у візантійській традиції днем спомину Юдиної зради. Звідси і давній звичай постити в усі середи літургійного року на рівні з п’ятницями. Натомість коли Юда входить у Великий четвер, присвячений Тайній Вечері та Євхаристії, стає явною потреба реформовувати такі тексти, щоб вірні, беручи участь у богослужіннях, чітко розуміли, що саме вони святкують.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.