Церковний календар, 9 березня. Святий Кесарій, брат св. Григорія Богослова

09 березня, 08:01
Культура
Церковний календар, 9 березня. Святий Кесарій, брат св. Григорія Богослова - фото 1
9 березня в календарі Церков візантійської традиції позначене як пам’ять св. Кесарія, брата св. Григорія Богослова, імператорського лікаря та скарбника, котрий зумів поєднати високе суспільне становище з вірою в Христа.

Цікавою постать св. Кесарія є не лише через його походження з родини, яка дала Церкві багатьох святих, а й тому, що він — один з небагатьох у літургійному календарі, котрий не був ні монахом, ні священиком, ні єпископом, а займався світською професією і помер природною смертю. Про його життя, характер і чесноти в піднесеній формі розповідає св. Григорій Богослов у “Надгробному братові Кесарію, виголошеному ще за життя батьків”, яке збереглося до нашого часу.

Його св. Григорій розпочинає з похвали батькам, котрі любов’ю і власним прикладом виховали Кесарія, а закінчує розрадою, яка випливає з есхатологічної перспективи. Кесарій, перейшовши до гробу, своєчасного для старості і поза звичним порядком для юності, не залишився без Божої опіки.

Адже, як проголошує святитель, “кожна добра і боголюбива душа, як тільки після розлучення зі з’єднаним з нею тілом звільниться, приходить у стан відчуття і споглядання блага, що її очікує, а після очищення або після відкладання… того, що її затьмарювало, насолоджуватися давнім якимось насолодженням, веселитися і радісно прямувати до свого Владики”. А усією попередньою промовою св. Григорій показує доброту і боголюбивість брата.

Вони обоє зростали в Аріанзі у Каппадокії. Батько Григорій належав до новонавернених, однак згодом як єпископ очолив Церкву в Назіанзі. “Надгробне…” скаже про нього, що “був дикою оливою, майстерно прищеплений до оливи доброї і, окрім того, напоєний її соками, що йому доручено прищеплювати інших, довірене лікування душ”. Мати ж Нонна, яка найбільше доклала зусиль до християнського виховання дітей, навпаки “здавна й у предках посвячена Богові”. Крім Кесарія та Григорія, вона виховала ще двох визнаних Церквою святих — Амфілоха та Горгонію.

Батьки дбали і за світську освіту для своїх дітей. Зокрема, Кесарій навчався в Олександрії. Св. Григорій у “Надгробному…” відзначає його всебічний розвиток. “Він вивчав усі науки як одну, і одну як усі”. Під час навчання Кесарію притаманними були довіра до наставників та люб’язність з однолітками, уникання лихих товариств та тісне спілкування з тими, від кого можна навчитися добру. “Він знав, що коротке спілкування з людьми чимало сприяє навичці і у чесноті, й у пороці”.

Вивчав Кесарій філософію, арифметику, геометрію, лікарську справу, астрономію. До останньої юнак підходить з великою обережністю через відомі і тоді, і зараз віяння, які намагаються підпорядкувати долю людини руху небесних світил. З неї “він обирав корисне, скільки потрібно, щоб, пізнавши стрункий плин і порядок небесних тіл, благоговіти перед Творцем; а що в цій науці є шкідливе, того уникав, і руху зірок не підкоряв ні істот, ні явищ, як роблять інші, які подібних до себе тварин ставлять поруч із Творцем; навпаки, сам рух зірок, як і все інше, він приписував, скільки треба, Богові”.

Після закінчення навчання Кесарій прибув до Константинополя. Його здібності не залишилися непоміченими про імператорському дворі, і він скоро отримав там посаду лікаря. Св. Григорій зізнається, що таке становище брата було йому не до вподоби через численні загрози його духовному життю, але потім з полегшенням відзначає любомудрість Кесарія, яку тому вдавалося зберігати при численних спокусах при дворі.

Згодом “йому дається перше місце між лікарями”, а також “він був включений в число наближених до царя і одержав найвищі почесті”. Однак зберігав простоту, смирення і лікував людей безкоштовно. “При багатьох і важливих почестях, одну тільки гідність уважав він першою — і бути, і називатися християнином; а все інше, порівняно з цим, здалося йому іграшкою і суєтою”.

Кесарія при імператорському дворі надзвичайно високо цінували, адже “довіряли йому своє найдорогоцінніше” — здоров’я. Через цю пошану його підвищили до сенатора. Але, як зазначає св. Григорій, і під сенаторською хламидою його брат зберігав любомудрість.

Свою віру в Христа він відверто визнав перед новим імператором Юліаном Відступником. Той, переслідуючи християн задля утвердження язичництва, не наважився відверто шкодити придворному лікарю, однак намагався підступом, хитрощами та словесними маніпуляціями перетягнути Кесарія на свій бік. Проте той розпізнав усю облуду, приховану за ними, і залишився непохитним. Імператору “дуже хотілося користуватися і похвалятися вченістю Кесарія”, тож він лише ствердив про нього і св. Григорія, з котрим раніше разом вчився в Атенах: “Благополучний батько! Злополучні діти!”

Кесарій на певний час відійшов від виконання своїх обов’язків у Константинополі, проте скоро повернувся до імператорського двору, адже імператор загинув під час походу на персів. “І хоча царі мінялися з часом, однак добра думка про Кесарія і його першість при дворі була непохитною. Навіть царі сперечалися між собою в тому, хто з них більше пестив Кесарія і хто мав більше права назвати його другом і наближеним”, — каже про придворне життя брата св. Григорій.

Кесарій продовжує рухатися кар’єрною драбиною. Його призначають хоронителем царської скарбниці у Вітинії. І, як каже св. Григорій, це ще не було вершиною — “цар прокладав для нього шлях до вищих чинів”. Кесарій пережив руйнівний землетрус у Нікеї. Також на заваді стала чума, яка поширювалася після землетрусу. “Врятувавшись від землетрусу, Кесарій не врятувався від хвороби”. І помер близько 369 р. Незадовго до смерті прийняв хрещення. У іншому своєму творі св. Григорій розповідає про грабунок майна Кесарія після його смерті: “На майно і решту небіжчика кинулася безліч псів; усе грабували домашні, сторонні, друзі” (“Вірш, у якому Григорій розповідає про своє життя”).

На іконах св. Кесарій зображається юнаком з лікарським знаряддям в руках. Іноді на тлі Константинополя. Звісно, його брат св. Григорій Богослов і своїм авторитетом, і складеним на честь Кесарія “Надгробним…” посприяв його канонізації та поширенню почитання. Однак несвідомо випередив час, у якому більшість вірних обирають мирянський стан, немала частина займається медициною, а тому постать св. Кесарія може стати для них промовистою.


Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.