Третій вівторок після П’ятдесятниці у вірменській традиції присвячений святим дівам Ніні та Мане. Друга з них передала свою печеру св. Григорію Просвітителю, і та стала місцем його відходу до вічності. А перша сама стала Просвітителькою Грузії, шанованою в Церквах візантійської традиції 14 січня.
Коли св. Григорій Просвітитель все ще сидів в ув’язненні у ямі м. Арташату, цар Трдат ІІІ переслідував християн. Його жертвами стала і група дів, яка прибула з Риму під проводом свв. Ріпсіме і Гаяне. Мане й Ніна були одними з них, однак їм тоді вдалося уникнути страти.
Мане подалася до гори Себух неподалік м. Ерзінджан (тепер північно-східна Туреччина). Тут вона оселилася в печері і ще майже чверть століття служила Богові молитвою й постом. Сюди наприкінці життя прибув і св. Григорій Просвітитель, шукаючи усамітнення. Він наблизився до печери Мане й почув голос, який закликав його повернутися через три дні.
Св. Григорій так і зробив. Увійшовши, він знайшов святу діву мертвою. Просвітитель поховав її тіло і сам оселився у цій печері, де незадовго після цього помер (бл. 326 р.). До сьогодні вона знана як печера Мане і є місцем паломництва.
Натомість Ніна дійшла ще далі. Вона потрапила до столиці Картлійського царства Мцхети (східна Грузія). Тут діва проповідувала Христа і Його іменем творила чуда. Дізнавшись про це, важкохвора цариця, дружина царя Міріана, запросила Ніну до себе.
Свята зцілила хвору, і це посприяло наверненню Міріана з усім його двором. Ніна продовжувала свою проповідь у Картлі, а цар попросив імператора Костянтина прислати священиків для хрещення його земель. Невдовзі прибув єпископ Йоан зі священиками та дияконами. Вони охрестили царський двір та значну частину жителів Мцхети. Вважається, що це відбулося 326 р., і відтоді бере свій початок історія Грузії як християнської держави.
Св. Ніна відіграла майже таку саму роль для Грузії як св. Григорій для Вірменії. Недарма їх обох назвали Просвітителями. Проповідуючи Христа розп’ятого в Іверії, св. Ніна зробила з виноградної лози хрест та перев’язала його своїм волоссям. Вигляд хреста характерний опущеними донизу бічними перекладинами. Він став символом як проповіді самої святої, так і всієї Грузинської Православної Церкви, яка з неї виросла. З цим хрестом у руках та книгою Євангелія св. Ніну можна впізнати на іконах.
Наприкінці свого життя св. Ніна з проповіддю прибула в Бодбе і тут померла (сер. IV ст.). Цар Міріан звелів над місцем її поховання звести храм св. Георгія. Згодом навколо нього постав Бодбійський жіночий монастир, а тіло Просвітительки Грузії, яке там покоїться, стало найвизначнішою реліквією і Бодбійської єпархії, і всієї Грузинської Церкви.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##