"Черговий доказ системної репресивної політики держави-окупанта", - МЗС про напад на храм ПЦУ в Криму
Про це йдеться у заві МЗС.
"Продовження Кремлем політики переслідування української православної спільноти в Криму спрямоване на стирання української ідентичності на тимчасово окупованих територіях та є частиною політики утисків всіх релігійних спільнот в Криму, непідконтрольних Москві.
Так звані силові структури ТОТ Криму, групи невідомих осіб у цивільному та російські військовослужбовці чинять насилля над віруючими людьми та священиками. Священики Православної церкви України в Криму не в змозі здійснювати обряди і молебень у своїх церквах, зазнають переслідувань, більшість з них були змушені покинути півострів.
За часи окупації переслідування священнослужителів різних конфесій, порушення прав у галузі свободи совісті та віросповідання набуло системного характеру.
Рішуче засуджуємо черговий акт утисків російських окупантів проти Православної Церкви України в Криму. Росія як держава-окупант повинна дотримуватися норм міжнародного права, зокрема і міжнародного гуманітарного права, і припинити утиски ПЦУ та інших релігійних громад в Криму", - наголосили у Міністерстві закордонних справ.
Як РІСУ інформувала, 8 серпня 2021 р. у с. Балки Білогірського району окупованої Росією АР Крим представники «Центру протидії екстремізму» з м. Сімферополя на чолі з майором Горєвановим Михаїлом Вікторовичем увірвалися до монастиря Святого Димитрія Солунського Кримської єпархії Православної Церкви України та змусили настоятеля монастиря архимандрита Даміана зупинити богослужіння. Свої дії російські «силовики» мотивували тим, що звершення богослужіння нібито порушує російське законодавство.
За повідомленням ПЦУ, чоловічий монастир святого Димитрія у с. Балки є однією з семи громад Православної Церкви України, які продовжують богослужіння та діють в умовах російської окупації Криму, тоді як до захоплення півострова тут було зареєстровано понад 40 українських православних громад. Починаючи з березня 2014 р. російська окупаційна влада всіляко перешкоджає діяльності цих громад, шляхом тиску на власників приміщень, грубим насильством або через звернення до кишенькових російських судів позбавляючи їх можливості богослужіння та діяльності.
Найбільш відомими є намагання відібрати через суд приміщення кафедрального храму святих Володимира і Ольги та єпархіального управління в м. Сімферополі та приписи громаді знести збудований незадовго перед окупацією храм у м. Євпаторія. У м. Севастополі та с. Перевальне під Сімферополем окупати силою відібрали храми, які знаходилися на території військових частин Збройних сил і ВМС України.
