Члени Постійного Синоду УГКЦ обговорили роль Церкви у збереженні ідентичності діаспори

Члени Постійного Синоду УГКЦ обговорили роль Церкви у збереженні ідентичності діаспори - фото 1
15 лютого в архикатедральному соборі Святого Івана Хрестителя в Куритибі члени Постійного Синоду на чолі із Главою УГКЦ говорили про роль Церкви у збереженні ідентичності діаспори, виклики комунікації з Україною та майбутнє душпастирства за кордоном. У зустрічі взяли участь керівники пасторальних рад, дорадники та представники культурних інституцій, зокрема Папського університету, Товариства прихильників української культури.

За повідомленням Департаменту інформації УГКЦ, присутні свідчили, що саме завдяки Церкві українці у Бразилії зберегли мову, культуру й історичну пам’ять.

«В історії Бразилії був період, коли українців карали за те, що вони говорили українською. Історія Бразилії знає переслідування за мову. Бразилійський закон казав, що не можна проповідувати українською — лише молитися. Ми знаємо історії про те, що аби бразилійський поліцейський не запроторив священника до тюрми, він перед людьми ставав на коліна і з картки проповідував. І той поліцейський не розумів: молиться він чи проповідує. Ми в Києві про це знаємо. Саме ці обставини витворили тут, у вас, той незламний дух. Те, що держава забороняла, ви зуміли витримати і зберегти», - сказав Блаженніший Святослав на зустрічі з церковними лідерами та представниками української громади у Бразилії.

Жайко Насіменто, нащадок українських переселенців, наголосив, що любов до України у Бразилії живе, попри відстань і покоління асиміляції: «Без Церкви не було б української громади у Бразилії. Це правда. Без Церкви ми не мали б тієї сили, яку маємо тепер».

За його словами, саме парафіяльне життя стало осередком формування культурних ініціатив. Фольклорний гурт «Полтава» сьогодні об’єднує приблизно 330 учасників — дітей, молодь і старших людей. У колективі діє хор, оркестр, театральна група, а концерти збирають до 2 000 глядачів.

Члени Постійного Синоду УГКЦ обговорили роль Церкви у збереженні ідентичності діаспори - фото 165986

«Ми будемо продовжувати. Це як вогонь у серці», — наголосив Жайко Насіменто, додаючи, що навіть у змішаних родинах діти з гордістю називають себе українцями.

Водночас представник громади визнав, що українці Бразилії почуваються далекими від Батьківщини і прагнуть глибшої комунікації: «Ми мусимо бути ближчими, попри відстань. Ми не знаємо, як це краще зробити, але хочемо. Тому, коли ви повертатиметеся назад до Польщі, України, Канади, Аргентини, Німеччини, кажіть усюди, що Україна у Бразилії живе! Католицька Церква у Бразилії живе. І вона дуже сильна».

У відповідь Блаженніший Святослав наголосив, що Синод прибув саме для того, щоби зміцнити цю єдність і забезпечити майбутнє Церкви у Бразилії.

«Ми до вас приїхали для того, щоб забезпечити сили Української Католицької Церкви на майбутнє. Повірте, ми подолали великий шмат відстані й часу. Виїхати з України сьогодні дуже тяжко. Але навіть коли нам болить Україна, ми думаємо про вас. Ваша Церква про вас дбає. В Україні ми розповідаємо про те, що ви зберегли мову, культуру і свою пам’ять», — сказав Предстоятель.

Першим, хто зрозумів, що там, де є українська Церква, там буде Україна, як зазначив Блаженніший, був митрополит Андрей Шептицький.

«Він — перший глобальний митрополит Київського християнства, бо не думав тільки про тих, хто в нього вдома, у межах України. Він думав про всіх тих дітей, синів і дочок, яких недоля кинула за океан. Він був перший, який почав їх відвідувати. Він був перший, який на коні, по лісах подолав шлях з Аргентини до Бразилії. І в найвищих кабінетах Ватикану гримнув кулаком, щоб Церква отримала єпископа в Аргентині, потім у Канаді й Америці. І так народ не пропав», — нагадав Блаженніший.

Він також наголосив, що українська громада у Бразилії сильніша за українські громади в Аргентині передовсім тому, що УГКЦ прийшла за українцями до Аргентини на 50 років пізніше. «Ми до сьогодні пожинаємо ці плоди. Натомість до Бразилії митрополит Андрей Шептицький одразу вислав отців василіан, сестер служебниць, і народ був зі своїми душпастирями».

Глава УГКЦ також порушив питання можливості скеровувати священиків для служіння українцям за кордоном в умовах воєнного стану. «Ми хочемо, щоб українці у країнах поселення мали свого душпастиря. Бо там, де є українська Церква, там є Україна», — підсумував він, закликавши громаду й надалі будувати сильну, живу Церкву в Україні та по всьому світу.