Cвято Пресвятої Євхаристії, Божого Тіла, сьогодні відзначають католики
Свято Пресвятої Євхаристії має західне походження та з’явилось у ХІІІ столітті. Днем свята було обрано саме четвер, день, коли Христом було встановлено Тайну Євхаристії.
У 1207 році бельгійська августинська черниця Джуліана ді Корнільйон, якій щойно виповнилося п'ятнадцять років, мала видіння повного місяця з темною плямою, що затьмарювала його. Тогочасні богослови інтерпретували це так: повний місяць символізував Церкву, а темна пляма – відсутність особливого свята на честь Тіла Євхаристійного Ісуса. Наступного року та сама черниця мала ще більш чітке бачення. Проте довелося докласти чималих зусиль, щоб це свято було встановлено. Вона домоглася цього лише на єпархіальному рівні, коли в 1247 році Роберт де Туретт став єпископом Льєжа.
У 1261 році колишній архидиякон Льєжа Жак Пантелеон став Папою Урбаном IV. У 1264 році, вражений євхаристійним чудом, що сталося в Болсені, поблизу Орвієто в Італії, де він проживав, він проголосив буллу «Transiturus», якою встановив нове урочисте свято на честь Пресвятих Дарів для цілої Католицької Церкви, яке мало відзначатися в четвер після октави П'ятидесятниці. Оскільки Урбан IV помер через два місяці після встановлення свята, булла так і не була втілена в життя, але Папа Климент V, перший папа в Авіньйоні (1312), пізніше підтвердив її.
Літургійні тексти свята склав Тома Аквінський.
Зараз традиційна процесія «Corpus Christi» була введена Папою Іваном XXII в 1316 році.
В Українській Греко-Католицькій Церкві воно було введене постановами Замойського Синоду у 1720 році і з того часу відзначається щорічно.
Суттю свята є вшанування Євхаристії – Тіла і Крові Ісуса Христа, під видами хліба і вина, які є «джерелом та звершенням цілого християнського життя» (ІІ Ватиканський Собор, Конституція про Церкву, §11) і у ній присутнє усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос.
