Дебати навколо “католицької експансії” продовжуються
У відповіді прес-служби УПЦ (МП) на заклик отця Квятковського до пошуку компромісу наголошується, що “1989 року православні запропонували християнський та “європейський” компроміс: шляхом опитування з’ясувати кількість православних та уніатів у кожному населеному пункті регіону, після чого громади більші за чисельністю членів, отримали б і більші храми… Але такий компроміс уніатів не влаштовував, бо не обіцяв їм швидкого перетворення православної України на протекторат Ватикану. А тепер, коли в самому Києві уніатам при їх повній відсутності, виділено землю під “Патріарший” собор, вони вважають, що православні просто “мусять” піти на компроміс, – йдеться у заяві прес-служби Московського Патріархату.
У відповідь на це отець М. Квятковський каже: “твердження про “повну відсутність греко-католиків у Києві” протирічить дійсності”. “Також і те, що уніати захопили православні храми 1989 року, є абсурдом. Це рівноцінно тому, щоб говорити, ніби афганці захопили радянські землі, коли війська СРСР вийшла з Афганістану, після того як вторглися туди 1979 року. Греко-католики просто вийшли з духовного підпілля, в якому змушені були перебувати через переслідування, ув’язнення та смерть”, – наголошує отець Квятковський.
За його словами, греко-католики мали Богослужіння у цих храмах ще до 40-х років, коли ці святині були передані Московському Патріархату радянською владою. І тільки у період гласності і перебудови храми повернулися до їх законних власників.
“Біль і шок, які пережили греко-католики у післявоєнний період, коли їм відібрали храми і передали православним, - говорить о. Квятковський, - є таким же, який у пост-радянський період переживають православні”.
“Якщо журналісти прес-служби УПЦ (МП) справді турбуються про майбутнє Православної Церкви в Україні, то, очевидно, настав час прийти до згоди у питанні правдивої і повної історії Церкви, заснованої Св. Володимиром і задуматися над її майбутнім. І це майбутнє повинно базуватися на справедливості, чесності та справжніх християнських принципах. Час діалогу “без обману і хитрощів”, про які говориться у відповіді прес-служби УПЦ (МП), не повинен призначатися на невизначений термін, коли можна втратити багато можливостей”, – наголошує о. М. Квятковський.
За його словами, “такий діалог може розвиватися і розвивається, коли назустріч йому ідуть люди доброї волі і коли провідники відгукуються на духовні і пастирські потреби своїх вірних”.
