Деконструкція Табачника
Деконструкція - це критичний аналіз тексту, суть якого полягає у виявленні прихованих суперечностей. Не секрет, що виступи чиновників та політиків майже завжди є ідеальним об’єктом для деконструкції. Адже у своєму прагненні догодити всім і нікого не образити, окрім «злочинної влади» або «злочинної опозиції» (залежно від табору виступаючого), вони не цураються казати відверті нісенітниці.
Інтерв’ю Дмитра Табачника московському православному журналу «Фома» – не виняток. Деконструкцію можна починати прямо з назви: «Доля церкви – не справа політиків». Під таким заголовком затятий політикан клеймить «розкольників», відстоює «руський мир», розповідає, що у його міністерстві створено раду по взаємодії з релігійними організаціями і у школах запроваджується предмет «християнська етика».
Дозволяючи собі опікуватись церковними справами, пан Табачник називає це «особистим відношенням чиновника до релігії». Однак під заголовком інтерв’ю поряд з його прізвищем зазначений титул міністра. Отже, це – інтерв’ю посадової особи. Раніше, коли Табачник не був міністром, журнал «Фома» не присвячував його персоні жодного рядка. В цьому легко переконатись за допомогою інструменту пошуку на сайті журналу.
Дивовижний контраст між назвою та змістом інтерв’ю дуже нагадує заклики комуністів «відмовитися від експлуатації людини людиною», що супроводжували перетворення населення половини євразійського континенту на рабів партноменклатури, або, якщо ми візьмемо новітню історію – заклики Януковича до чиновників «не займатися політикою», якими прикривалося розширення повноважень глави держави до такої міри, що зараз все частіше висловлюються небезпідставні побоювання диктатури.
Табачник каже, що уряд обрав «політику принципового невтручання» у церковні справи, але агітує за «взаємодію світської освіти та духовних шкіл» і підкреслює, що постійно спілкується зі священниками та ієрархами УПЦ.
Табачник каже, що «можна бути в руськом мирі, будучи українофілом та патріотом України», і водночас нападає на «професійних політпатріотів» за нерозуміння «ніжних почуттів» росіян до «батьківщини історичної Русі», які нібито втілилися у зневажливому топонімі «малоросія». Ще й продемонстрував власне «українофільство»: презирливо назвав «самопроголошеним митрополитом» Іларіона (Огієнка), що переклав Біблію українською мовою і таким чином зробив для розвитку християнства в Україні більше, ніж будь-хто інший.
Можна і далі перераховувати кричущі суперечності в інтерв’ю Табачника, але – чи є сенс? Зрештою, він просто намагається всім догодити: одновірцям – радикальною ортодоксальністю; іновірцям та атеїстам – незграбною імітацією «рівновіддаленості»; начальству – підтримкою політики адміністративно-командного «подолання розколу». Адже не Табачник, а Янукович і Азаров минулого року увійшли до складу дорадчого органу при Патріархові Кирилі.
Цікаво, зараз, у розпал чергового газового конфлікту з Росією, чи вистачить совісті VIP-чиновникам на вершині піраміди «адмінресурсу» дослухатися до поради Патріарха Філарета і виконати свій прямий обов’язок – всіма силами стати на захист економічного суверенітету України та не на словах, а на ділі відмовитися від втручання у церковні справи, щоб Церква перед Богом і людьми залишалася оплотом українського суверенного духовного життя?
