Віднедавна в Україні 14-го лютого святкують день святого Валентина, покровителя закоханих. Проте немає жодної достовірної легенди, чому саме це свято пов’язують з Валентином. Зрештою, якщо навіть воно колись мало релігійний підтекст, то сьогодні його цілковито втратило, перетворившись на свято комерції.
Комерціалізація релігійних дат не обмежується лише днем св. Валентина. Напередодні Різдва 2002 року в деяких країнах Католицька Церква устами єпископів виступила проти “нерелігійного” святкування Різдва. Яка позиція Церков в Україні щодо поширення серед молоді, і не тільки молоді, звичаю відзначати “день закоханих”? До Вашої уваги подаємо три думки щодо цього свята.
На питання Прес-служби УПЦ про те, як православні збираються святкувати день святого Валентина, і як Церква відноситься до цього свята, голова синодального відділу УПЦ по роботі з молоддю єпископ Житомирський і Новгород-Волинський Гурій відповів: “Ім'я святого Валентина, котре є у святцях Православної Церкви, не має відношення до дня закоханих 14 лютого, яке чомусь називають “днем святого Валентина”. Церква вшановує пам’ять святого Валентина в інший день. Любов Христова до людей і любов християн до свого Бога і Спасителя, вищий приклад якої показали святі мученики, не має нічого загального з закоханістю і скороминущими любовними захопленнями. Не потрібно плутати праведне з гріховним”. Єпископ нагадав, що у православних християн у ці дні є свої свята, одне з яких має безпосереднє відношення до молоді. 15 лютого у свято Стрітення Господнього відзначається Всесвітній день православної молоді. “До дня Православної молоді ми плануємо провести семінар керівників і представників відділів по роботі з молоддю з усіх єпархій, – відзначив владика. – Тема семінару: “Організація молодіжної роботи на парафіяльному і єпархіальному рівні”. Ціль заходу – поділитися досвідом роботи в молодіжному середовищі, а також намітити плани спільної діяльності”. Як висновок, єпископ Гурій зауважив, що було б краще, якби не перемішувалися свята світські і християнські.
“Святий Валентин помер мученицькою смертю приблизно 270 року, – розповідає наш другий автор о. Михайло Димид (УГКЦ). – Він був священиком в Римі під час правління імператора Клавдія ІІ Готика. Коли його заарештували, то приставили до охорони офіцера, в котрого прийомна донька була сліпою. Арештований священик оздоровив її, а опісля навернув до християнства батька й цілу родину. Довідавшись про це, імператор наказав відтяти йому голову. Римська Церква відзначає день св. Валентина 13 лютого. Пов’язування з Днем закоханих походить від того, що всякі природні чинники та події позначалися не календарною датою, а приурочувались до святого, котрого в той день почитала Церква (приміром, на Спаса вже гарно дозрівають яблука, тощо). Так, на час, коли відзначається день св. Валентина, припадає період парування птахів. Це й призвело, значною мірою, до звичаю, що днем пізніше молоді люди шукали собі пару – зокрема, дівчата вибирали собі молодця, а той, у відповідь, обдаровував її, наслідуючи лицарські звичаї. Валентинів день в Англії та Шотландії в старовину супроводжувався таким звичаєм. Збирались молоді люди і клали до урни відповідну їхньому числу кількість квиточків, з позначеними на них іменами молодих дівчат; потім кожний виймав один такий квиточок. Дівчина, ім’я котрої діставалось таким чином молодій людині, ставала на наступний рік його “Валентиною”, рівно ж як і він її “Валентином”, що передбачало між молодими людьми на цілий рік відносини з роду таких, які, за описом середньовічних романів, існували між рицарем та його “дамою серця”. Звичай оцей, про який так зворушливо говорить Офелія у своїй знаменитій пісні, вірогідно, є язичницького походження. Ще донині Валентинів день в Шотландії та Англії дає молоді привід для різноманітних жартів та розваг. Історії про підпільні вінчання закоханих є легендами, які не підтверджуються жодними джерелами з церковних книг”, – завершує своє есе до “дня закоханих” о. Михайло Димид, директор Інституту церковного права.
З нагоди “дня закоханих” директор Інституту родини та подружнього життя ЛБА, голова Академічного Католицького Товариства ОБНОВА Юрій Підлісний звернувся до молоді: “Дорога молоде, сьогоднішній світ переживає драматичні зміни, пов’язані із глобалізаційними процесами. Вони – цікаві і, водночас, багато в чому суперечливі та незрозумілі. Один із них – взаємопроникнення культур, традицій та звичаїв. Сучасна молода людина сприймає як звичне і самозрозуміле те, що для молодого покоління 10-20 років тому видавалось чужим і невідомим, часом ворожим. Таким є поширення в Україні звичного у Західному світі свята святого Валентина. За легендою у середні віки поширилося повір’я, що 14 лютого птахи починають паруватися і якщо у цей день починають свої стосунки люди – то це до щастя. А за іншою популярною сьогодні легендою один зі святих Валентинів (відомо про священика і єпископа, які жили в Римі в другій половині III ст.) таємно (бо ще переслідували християн) вінчав закоханих і таким чином сприяв молодим серцям подолати перепони переслідувачів. Це свято дає щоразу особливу нагоду задуматися над суттю любові, на якій, за словами Ісуса Христа, основується увесь закон і пророки. Це нагода заглибитися у суть таких благородних цінностей як вірність, відповідальність, гідність людини та сім’ї. Це нагода пізнати самих себе – людину, яку Бог сотворив чоловіком і жінкою, призначив до подружнього і сімейного життя та обдарував здатністю любити. На жаль ми стаємо свідками як любов та гідність людини підмінюється, пристрастю і пропагуванням сексу, відірваного від подружжя, а саме свято перетворюється на комерцію і гонитву за зиском. Гідність чоловіка і жінки розтоптують, зводячи людину до предмету маніпулювання і до об’єкта чуттєвої насолоди, а вірність і взаємна пошана висміюються. Дорога молоде, кожне покоління переймає від своїх батьків традиції свого народу, плекає їх збагачує; нерідко переймає щось від народів інших, але теж творить своє, намагаючись створити щось цінне, гідне подиву і перейняття наступними поколіннями. Приймаючи свято закоханих будьте свідомими свого вибору! Що ви святкуєте? Чисту і вірну любов чи тілесну хтивість, до якої підштовхують ті, хто зацікавлені в наживі за будь-яку ціну”.
Підготував Тарас Антошевський,
12 лютого 2003 р.