Директор Інституту психічного здоров’я УКУ дав 5 порад, як дорослі можуть допомогти дітям прожити досвід війни

Поради поширив сайт УКУ.

Активно слухайте і підтримуйте дитину

Дайте дитині можливість висловити свої почуття і думки, навіть якщо вони здаються складними чи болючими. Уникайте фраз на кшталт «припини тривожитися». Замість цього, слухайте уважно і приймайте дитину з усіма емоціями. Спілкування – це уважно слухати, і йдеться не лише про дитячі слова, а й про те, як дитина поводиться: що ми бачимо в її очах, у мові тіла – це може нам багато розповісти.

Діліться історіями та прикладами

Розповідайте дітям історії про людей, які долають труднощі, проявляють стійкість та знаходять радість, попри біль і втрати. Це допомагає дітям навчитися і наслідувати позитивні приклади. Діліться своїм досвідом, як ви справляєтеся з труднощами, щоб діти могли побачити, що стійкість можлива.

Історії – це спосіб передачі стійкості і мудрості від людини до людини. Коли діти та дорослі слухають історії про людей, які долають труднощі, проявляють стійкість, які люблять, попри біль втрати, і творять життя, попри всі виклики, – це дає їм приклад для наслідування та переймання досвіду.

Допомагайте дітям знайти сенс і цінності

Ми можемо давати раду з випробуваннями, коли в нас є відчуття сенсу і зв’язок з цінностями – заради чого ми проходимо через ці випробування. Пояснюйте це дітям мовою, що відповідає їх віку, нагадуйте заради чого ми боремося, про наші мрії про майбутнє України, про свободу і про любов, про правду. Говоріть про цінності, які надихають нас і допомагають знаходити силу для подолання труднощів. Зв’язок з цінностями допомагає дітям і молоді зрозуміти сенс того, що відбувається.

Проводьте час разом і залучайте дітей до активностей

Стійкість у тому, що ми щось робимо, а не просто чекаємо кінця війни, що робимо щось корисне, – не відкладаємо життя на потім. Польський педагог та письменник Януш Корчак казав, що з дітьми важко тому, що нам треба весь час тягнутися, ставати на пальчики і дотягуватися до висоти їхніх почуттів. Коли ми поруч з дітьми, нам треба плекати чуйність. Як батько, я помічав, що коли питаєш дитину, як справи, вона майже нічого не розповідає. Але коли ти з ними щось робиш, вони принагідно розповідають все. За відповіддю «все добре» може ховатися часом стільки усього. І щоби дитина могла поділитися, треба провести час спільно, щось робити разом дуже часто саме за таких обставин дитина починає говорити, що в неї на душі.

Спільна діяльність допомагає створити атмосферу довіри і безпеки, коли дитина відчуває підтримку і може говорити про те, що її турбує.

Регулюйте емоції та підтримуйте рівень енергії

Емоції – це первинна реакція на те, що відбувається. Це велика енергія. Тривога веде до пошуку безпеки, злість – до боротьби. Ці енергії треба опанувати. Злість на полі бою корисна, але коли переносиш її на рідних, вона шкодить.

Навчайте дітей, як справлятися з емоціями, використовувати їх конструктивно. Допомагайте їм знаходити способи заспокоєння та відновлення, наприклад, через фізичну активність, творчі заняття, якісний відпочинок. Слідкуйте самі за своїм емоційним станом і рівнем енергії, щоб мати змогу ефективно підтримувати дитину.