До незалежності та самостійності в управлінні
28 жовтня 1990 року в Софійському соборі у Києві відбулося служіння Божественної літургії з нагоди надання самостійності й незалежності Українській православній церкві. Друкуємо Грамоту, яка була зачитана там Алексієм Другим, патріархом Московським і всієї Русі, а також пояснення митрополита Київського і всієї України Філарета про основні зміни у статусі Української православної церкви. Про сучасне міжконфесійне становище на Україні редакція готує спеціальні публікації.
Грамота Алексія Другого,— Божою милістю Патріарха Московського і всієї Русі,
Митрополиту Київському і всієї України Філарету
Ми, смиренний Алексій Другий, Божою милістю Патріарх Московський і всієї Русі, сукупно з усіма Преосвященними архієреями Руської Православної Церкви — Московського Патріархату, котрі зібралися на Архієрейський Собор 25—27 жовтня 1990 року в Свято-Даниловому монастирі в Богоспасенному граді Москві, керуючись прагненням мати благословенний мир, Богозавітну любов Христову та братерську єдність у спільній роботі на ниві Божій з усією Повнотою Української Православної Церкви, зважаючи на бажання і звернення її Преосвященних архіпастирів, які зібралися 9 липня цього 1990 року в Богоспасенному граді Києві для обговорення та вирішення проблем їхнього церковного життя на засадах незалежності та самостійності, БЛАГОСЛОВЛЯЄМО ЧЕРЕЗ ЦЮ ГРАМОТУ НАШУ СИЛОЮ ВСЕСВЯТОГО ТА ЖИВОТВОРЯЩОГО ДУХА БУТИ ВІДНИНІ ПРАВОСЛАВНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЦЕРКВІ НЕЗАЛЕЖНОЮ ТА САМОСТІЙНОЮ У СВОЄМУ УПРАВЛІННІ, А ВАМ, ОДНОСТАЙНО ОБРАНОМУ 9 ЛИПНЯ 1990 РОКУ ЄПИСКОПАТОМ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ,— ЇЇ ПРЕДСТОЯТЕЛЕМ. Ми сподіваємось, що Українська Православна Церква управлятиметься згідно з Божественними та священними канонами й успадкованими від святих отців звичаями Кафоличної Православної Церкви та рішеннями цього Архієрейського Собору. Ми єдиним серцем і єдиними вустами благаємо Пастиреначальника Господа про надання небесної допомоги та благословення Святій Православній Українській Церкві.
Українська Православна Церква, поєднана через нашу Руську Православну Церкву з Єдиною Святою, Соборною і Апостольською Церквою, без соборного рішення всієї Православної Кафоличної Повноти нехай не змінює в себе нічого, що стосується догматів віри та святих канонів.
Творяща і Вседержительна Живоначальна Трійця: Отець, Син і Святий Дух, нехай укріпляє завжди Святу Православну Українську Церкву, вінчає її славою та честю і нехай благословляє її буття на спасіння благочестивої Повноти її.
АЛЕКСІЙ,
Патріарх Московський і всієї Русі
Підписано в граді Москві
1990 року, жовтня місяця 27 дня.
У чому суть нового статусу Української Православної Церкви
Відповідає Предстоятель Української Православної Церкви, Митрополит Київський і всієї України ФІЛАРЕТ
(КИЇВ, 19 ЖОВТНЯ 1990 РОКУ)
9 липня 1990 року єпископат Української Православної Церкви звернувся до Святійшого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія II та Священного Синоду з пропозицією про надання самостійності і незалежності Українській Православній Церкві. Це питання було ретельно вивчено і 25—27 жовтня на Архієрейському Соборі РПЦ розглянуто. Архієрейський Собор прийняв рішення про надання Українській Православній Церкві незалежності та самостійності в управлінні. Це означає, по-перше, що всі архієреї — як правлячі єпископи, так і вікарії — обиратимуться і поставлятимуться Синодом Української Православної Церкви, тобто ми самостійно, незалежно від Москви вирішуватимемо головне питання — призначення єпископів на Україні. Також нам надано право створювати нові єпархії на Україні. По-друге, Митрополит Київський і всієї України обирається єпископатом УПЦ і благословляється Патріархом Московським і всієї Русі, отже ми повертаємось до того становища, що було у Київській Митрополії до возз’єднання з Московським Патріархатом. Тоді Митрополит Київський обирався собором єпископів Київської Митрополії, а затверджувався, тобто отримував Благословенну Грамоту, спочатку від Константинопольських Патріархів, а після 1686 року — від Патріарха Московського.
Таким чином, ми є саме тою Церквою, що була за козацьких часів, часів Петра Могили, Церквою, котра почала своє існування за часів святого князя Володимира.
Самостійність в управлінні також означає, що всі питання, які стосуються церковного життя на Україні, вирішуватимуться тільки Священним Синодом УПЦ, її Архієрейським Собором і Собором Української Православної Церкви.
Але ми маємо канонічні та молитовні зв’язки з Московським Патріархом, а через нього — з усією Вселенською Православною Церквою, тобто ми складаємо ту єдину Православну Церкву, яка існувала від апостольських часів. Наша Церква є законною, канонічною, святою, соборною та апостольською. І ми йдемо тим благодатним, канонічним шляхом, яким і повинна йти Православна Церква.
Це канонічна сторона самостійності та незалежності УПЦ. Крім того, є й інша сторона — це господарська та фінансова діяльність, справи милосердя і духовної освіти.
Людина і світ. - 1991. - №1. - С. 12-13.
