До річниці приїзду Папи в Україну: Цей візит, як і надання Томосу, засвідчили про окремішності нашої історії, Церкви і народу від Росії

Тоді він мав зустрічі з вірними у Києві та Львові. Ця подія викликала небувале піднесення, а на молитву до Понтифіка прийшли мільйони українців та гостей з-за кордону. Та найважливішим його наслідком було те, що світ дізнався про Україну, як колиску православ’я, зі значно давнішою від Росії історією. І те, що було розпочато керівником Західної Церкви було довершено лідером Східної, коли українській Церкві було надано Томос.

Про це журналісту Еспресо розповів Михайло Перун, директор Фундації “Андрей”, доктор наук соціальних комунікацій, доцент кафедри богослов’я УКУ, який у період візиту Папи займався роботою з пресою при УГКЦ.

Що входило у ваші обов’язки у період організації візиту Папи Івана Павла ІІ в Україну?

Коли стало відомо, що візит відбудеться, була створена прес-служба Католицької Церкви в Україні, яка мала бюро у Києві, Львові та Римі. І з 2000 по 2002 рік я був заступником директора офісу зі зв’язків з громадськістю УГКЦ у Римі.

Нашим завданням було комунікувати з журналістами провідних мас-медіа світу, та прес-службою Апостольської столиці, ватиканістами що були акредитовані при Апостольській столиці та мали намір описувати візит Папи до України.

Друге, ми опікувались та координували працю з Посольством України при Ватикані, контактами з українськими журналістами. Зокрема у травні 2001 року було організовано приїзд провідних журналістів з України до Рима та Ватикану, де вони могли побачити все на власні очі і розповісти про підготовку візиту у своїх медіа. Також 16 травня 2001 відбулася аудієнція українських журналістів з Іваном Павлом ІІ.

Ну і різноманітна документація, якої було дуже багато. Щоби продемонструвати масштаби роботи, скажу, що у цей період ми акредитували та спілкувалися близько з 700-ми різноманітних ЗМІ, які описували та писали про візит.

А як відбувалась робота з медіа вже під час візиту Папи?

На кожен візит прес-служба Апостольської столиці відбирає представників провідних світових медіа, що акредитовані при Ватикані, які летять в одному літаку разом з Святішим Отцем та мають безпосередній та найкращий доступ до усіх подій, пов’язаних з візитом.

Ми ж прилетіли в Україну завчасно і вже безпосередньо займались супроводом цих журналістів, а також інших представників ЗМІ, що приїхали заради висвітлення події.

Згадую, що під час зустріччю з молоддю у Львові авто однієї з груп журналістів не пропускали на територію події, оскільки вони не мали якоїсь перепустки. Тоді ми терміново втрутились і залагодили цю проблему. І подібні ситуації виникали, саме тому, було необхідно співпрацювати з різними як українськими, так і ватиканськими структурами.

Відомо, що Російська православна церква та й держава Росія намагалась не допустити візиту Папи в Україну. Чи доводилось долати інформаційну пропагандистську діяльність Москви?

Справді нам довелося стикатися з потужною організованою протидією. Тоді ми до кінця не розуміли звідки це йде, але підозрювали, що це російські спецслужби та РПЦ. Якось майже водночас у кількох газетах світового рівня з’явились публікації, які стверджували, що візит може бути скасовано, або перенесено. Щоби вирішити цю проблему, що була штучно інспірована, до Риму терміново відбув Блаженніший Любомир Гузар (глава УГКЦ) разом з кардиналом Мар’яном Яворським (голова єпископської конференції РКЦ в Україні). Вони мали аудієнцію у Папи, а наступного дня Святіший отець Іван Павло ІІ зібрав усіх причетних до організації відповідальних осіб і чітко та однозначно ствердив, що візит відбудеться у визначенні терміни.

Потім вже під час візиту 24 червня Папа Іван Павло ІІ зустрічався з представниками Всеукраїнської Ради Церков - з очільниками Церков та релігійних організацій України, завершивши свій виступ словами: «від усього серця бажаю вам, щоб Господь вас благословив».

А з приємних спогадів, що найбільше запам’яталось?

Я пам’ятаю, що коментував тоді у прямому ефірі приліт Папи в Україну і було дуже зворушливо, коли він ступив на нашу землю і вітав усіх, хто його зустрічав та весь народ чистою гарною українською мовою.

І взагалі богослови стверджують, що ті слова, ті проповіді, які виголошував Іван Павло ІІ в Україні були одними з найглибших і найкращих промов до народу України, будь-коли виголошених на такому рівні.

Яке враження залишилось у гостей від рівня організації візиту?

Загалом усі відзначали, що Україна добре впоралась з організаційними моментами такої складної і масштабної події. У цьому в першу чергу заслуга Оргкомітету, у який входили представники Церков (УГКЦ та РКЦ в Україні), центральної та місцевої влади. До прикладу, у Римі я постійно контактував з послом України при Ватикані пані Ніною Ковальською, яка працювала на високому фаховому рівні і не було жодного питання, якого нам не вдавалося б вирішити. Звісно ж працювала дуже компетентна команда з Ватикану, яка займається організацією візитів папи, але наші служби теж добре справлялись. Однозначно було повне сприяння з боку адміністрації Президента України Леоніда Кучми, які робили усе, можливе, щоби візит відбувся якісно.

Яка значення для України, вплив мав візит Папи?

Без сумніву, це візит найвищої історичної ваги. Він однозначно підняв та показав статус і рівень нашої держави. Адже усі світові медіа тоді розповідали про Україну і це були, однозначно, позитивні меседжі. Усі віддавали нам належне за те, що, як у Києві, так і у Львові була величезна кількість вірних і все відбувалось за чіткої і якісної організації.

Також величезне значення мали слова, які промовляв Папа. Він чітко артикулював, що саме Київ, і ту цитую Його слова: “… колиска давніх слов’ян та української культури, глибоко просякнутий християнським духом”.

Без сумніву візит Папи став визначною, епохальною та духовною подією для України. Не лише для Церкви та вірних, але для ствердження української держави також.

Чи можна поставити в один ряд візит Папи і надання Томосу?

Почну з того, що це події з різних площин. Візит Папи показав, що Україна екуменічна земля, тут віддавна спільно проживають різні конфесії та релігійні організації. І тут підтверджувались слова Івана Павла ІІ про те, що християнство має два легені – Західну і Східну Церкву. І для того, щоби Церква жила повноцінно вони мають працювати і розвиватися спільно. Святіший Отець мав неодноразово зустрічі з Патріархом Варфоломієм власне в питанні зближення у об’єднання Церков. І його візит в Україну був не для того, щоби переконувати людей у істинності свого віросповідання, а у тому, щоби віддати належне українській історії, мученикам та ісповідникам віри та українському народу.

І надання Томосу стало фактично продовженням справи визнання коріння українського православ’я у Києві, а також процесу об’єднання церков. Це документ, який ставить Православну Церкву України в один рівень з іншими Церквами православного світу. Тому скажу, що це події різні, але об’єднані ідеєю Києво-центризму та єдності божих Церков.

Ще такий важливий момент. Однією з ідей, яку ми розробляли, але, на жаль не зуміли реалізувати за браком часу і ресурсів, була організація виставки у Ватиканських музеях української ікони з колекції Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. Вона мала підтвердити дуже важливу річ: найстаріші українські ікони та сакральне мистецтво – це ХІІ ст., а найстаріші російські – з XVIIIст. Це духовний скарб, який неможливо вкрасти і перевести у Росію, як це було зроблено з центром. Митрополію можна було перемістити, а от колиску християнства Київської Русі та її історію, яка є в Україні не вийде ніяк.

І саме це показав і довів, як візит Папи так і надання Томосу. Фальсифікувати можна пробувати все, але правда і факти за нами – центр християнства і його основа саме тут.

Розмовляв Богдан Білан