"Досвід тривалого підпільного існування зміцнив УГКЦ,"- заступник Голови ДЕСС
За повідомленням Державної служби України з етнополітики і свободи совісті, перший заступник Голови ДЕСС Віктор Войналович у своєму виступі наголосив, що для нього тема Львівського псевдособору має не лише професійний, а й особистий вимір. Працюючи багато років у архівах, він досліджував радянську політику щодо релігійних організацій, зокрема документи, пов’язані з підготовкою та проведенням псевдособору.
За його словами, читання цих документів залишає надзвичайно сильне враження: на кожній сторінці — конкретні розпорядження, накази та звіти з підписами радянських чиновників, які детально описували механізм знищення Греко-католицької Церкви.
Віктор Войналович підкреслив, що для радянського режиму ГКЦ була значно більше, ніж звичайна релігійна інституція.
«Греко-Католицька Церква була чи не головним чинником єдності галицького соціума. Саме тому радянська влада розуміла: без її підпорядкування або ліквідації швидка радянізація краю буде неможливою, – сказав перший заступник Голови ДЕСС. – Перед Церквою постав вибір: або співпрацювати з режимом, або залишитися вірною своїй місії і бути нескореною, усвідомлюючи всі неминучі наслідки — арешти, табори, заслання і навіть смерть. Церква обрала другий варіант – залишитися нескореною».
Попри офіційне оголошення про «ліквідацію», Церква не зникла. Вона перейшла у підпілля і понад сорок років продовжувала своє служіння у катакомбах. Священики та єпископи висвячували нових душпастирів, передавали служіння наступникам і підтримували зв’язок між громадами навіть перебуваючи у таборах і засланні. Досвід тривалого підпільного існування зміцнив греко-католицьку спільноту і став вагомим чинником її розвою після легалізації 1989 року.
Він також провів паралелі із сучасністю. За його словами, практики російської окупаційної влади нині один до одного повторюють методи сталінського режиму упокорення Церкви 1940-х років: греко-католиків таврують «агентами Ватикану», «екстремістами», забороняють їхню діяльність, а священнослужителів піддають репресіям та депортаціям.
На думку Віктора Войналовича, досвід підпільного існування допоміг греко-католицькій Церкві сформувати здатність служити людям навіть у найскладніших обставинах. Саме тому вона й сьогодні зберігає високий рівень довіри в суспільстві.
Історія Львівського псевдособору доводить: церковну структуру можна заборонити, ліквідувати адміністративним рішенням, але неможливо знищити віру. Саме тому через десятиліття підпілля Українська Греко-Католицька Церква змогла відродитися і сьогодні залишається важливою складовою духовного життя українського суспільства.
