Душа у дереві: новгород-сіверська церква Святого Миколая

З усіх старовинних українських храмів найкрасивішими, мабуть, є дерев’яні. Але вся ця дерев’яна краса значно вразливіша перед безжальним часом, ніж кам’яні стіни. Мабуть, тому цих перлин стає все менше і менше, але Чернігівщина, на щастя, ще може пишатися своїми знаменитими дерев’яними церквами.

Древній Новгород-Сіверський... Княже місто над Десною... На пагорбі над рікою височіють бані Микільської церкви... Цей храм був споруджений 1760 року на честь святого Миколая, покровителя мандрівників та мореплавців. Старовинні документи називають це місце «заграддям» чи «передгороддям», а за легендою, саме на цьому пагорбі над Десною в давнину стояв ідол якогось слов’янського божества.

Наприкінці ХІ століття тут спорудили кам’яну церкву, а вже на її місці через кілька століть виріс Микільський храм. У книзі „Историко-статистичний опис Чернігівської єпархії” про нього написано дослівно таке: „Заміський у 65 сажнях від фортеці на місці ледь доступному... при храмі школа та богадільня”.

Багатоярусний дах Микільської церкви видно здалеку, аж поки біля підніжжя пагорба його не закривають дерева. Дах церкви має два характерних заломи і увінчаний маківкою. Карнизи, фронтони, вікна прикрашені тонким різьбленням. Ніби дерев’яне мереживо розгортається перед здивованим спостерігачем. Храм настільки гармонійно вписаний в оточуючий пейзаж, що, здається, він виростає з пагорба, наче казковий палац.

У Микільській церкві — три входи зі зрізаними кутами. Як відзначають дослідники, така форма характерна для багатьох дерев’яних споруд в Україні – їх робили і в храмах, і в хатах, і в коморах... Бічні прибудови церкви мають плоскі стелі, як у традиційних українських хатах, а сволоки вкриті різьбленням. Якщо дивитися зсередини, центральна частина храму завдяки освітленню і особливостям побудови стрімко здіймається вгору.

Церква Миколая Угодника пережила війни і лихоліття ХХ століття і дійшла до нас у майже первозданному вигляді. У 50-х роках храм після тривалого запустіння опинився в аварійному стані, однак руйнацію вдалося припинити. У 70-х церкву відреставрували, а вже за 10 років розмістили там музейну експозицію. Зараз же церква є діючим храмом, там регулярно проходять богослужіння.

Олена ТЕРЕЩЕНКО