Halytski liturhijnosti
Нинішнє євангеліє - "Віддайте кесареве кесарю, а Богові - Боже!" є передусім закликом до церков. Занадто часто їх спокусою є видавати кесареве за Боже. А з іншого боку і кесар таке привласнення "свого" слугами Божими вважає доброю нагодою видати Боже за своє.
Передусім це видно якраз у теперішню пору на прикладі календарних дискусій. Церкви видають календар, встановлений кесарем, за свій власний і БОЯТЬСЯ того, що внаслідок відходу від календаря кесаревого відбудеться поділ люду Божого. Державники, натомість, і суспільство готові використовувати вживання церквами того чи іншого календаря як знак підтримки тої чи іншої політичної системи.
Найкращою позицією у цьому випадку є відвернутись від політики і питань кому це вигідно, а повернутись лицем до Істини і визнати усім, що юліанський (тобто кесарів) календар не відповідає астрономічному (тобто Божому) внаслідок помилки, саме так, ПОМИЛКИ, кесаря, а не Бога. І немає жодної потреби цю помилку "освячувати" церковними службами і канонами. Від цього Бог не змінює ходу зірок, які, до речі, і вказали на подію народження Христа і Мудреців привели для того, щоб привітати Його з Днем Народження. Вони, від часу сотворення, підкорюються Творцю, а не творінню, навіть якщо це творіння, з волі інших творінь визнається кесарем. Зоря, створена і послана Богом, а не кесар, має визначальне значення при спробах коментувати народження Христа і Церкви візантійського обряду визнають це у головному піснеспіві цього свята: "Різдво Твоє, Христе Боже наш, возсіяло світові Світлом Знання, в ньому бо ті, які зорям служили, зорею врозумились, щоб поклонитись Тобі - Сонцю Правди і пізнавати Тебе - Вхід з висоти, Господи, слава Тобі!"
Церкви теж мають визнати, що святкування Різдва і інших свят, залежних від нього, встановлювались не з огляду на календар кесаря, а з огляду на календар Бога, орієнтуючись на дати кесаревого календаря умовно і беручи до уваги радше Богом встановлені природні явища рівнодення та найдовших і найкоротших дня і ночі. Це було причиною, а не календар кесаря! До речі, дата 25-го як дата святкування Різдва була впроваджена в Константинополі тоді, коли, внаслідок неточності юліанського календаря зимове сонцестояння співпадало не із 21/22 грудня, а вже із 24/25!!! Звідси і дата 25-го грудня в державно-церковному календарі "симфонічної" візантійської імперії, яка згодом поширилась на усе християнство (окрім вірмен, які були у ворожій до візантійської перській імперії). Те саме, до речі, і з святкуванням свята Благовіщення (25-го, а не 21/22-го березня) та інших, залежних він них, свят.
Візантійські церкви, за відсутності можливості осмислення власної традиції, забули про це також і внаслідок ототожнення царства Божого з царством кесаря в контексті візантійської державно-церковної "симфонії". Деякі з них вже оговтались із цього забуття і адаптували свої святкування із астрономічним календарем. Деякі ще мають пройти цей шлях оговтання від неосмисленості власних традицій.
На цьому шляху їм має світити істинне сонце Правди - Христос, а не кесар із своїми розпорядженнями. "Віддайте світові світське, а Боже залиште Богові" - говорить це Сонце Правди.
Хай в новому році Господь дарує всім, хто може долучитись до цього розділення кесаревого і Божого сил і розуміння. Хай служіння Церкви знову буде "логічною службою", передання хай буде не лише збереженим, а й примноженим, відповідно до даного Господом в 10, 5 чи скільки хто отримав, разів. І хай у цьому році, який надходить не буде серед нас таких, які євангельський талант (чи міну) закопують у "полі чи пустелі традиції", радше хай всі служать один одному у правості серця, віддаючи кесареве - кесареві, а Богу - Боже.