Еволюція свята: від протистояння до гармонії
Про 8 березня, яке багато хто вважає міжнародним жіночим днем, про його історію і погляд на нього з позицій християнства розмірковує журналіст "Укрінформу" Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ.
Цікавий факт: спочатку Міжнародний жіночий день не мав того доброзичливого сенсу, якого надають його сьогодні. Це був вияв протесту проти дискримінації жінок з боку можновладців (звичайно, чоловіків). Цю дату традиційно відзначають, починаючи з 8 березня 1857 року, коли в Нью-Йорку відбулася масштабна демонстрація робітниць текстильної промисловості. Протестували вони проти поганих умов праці й низької заробітної плати. Для розгону демонстранток владі довелося навіть застосувати силу.
У подальші роки більшість демонстрацій і публічних виступів жінок приурочувалися саме до цього дня. Під час акцій протесту висувалися вимоги рівноправності з чоловіками, скорочення робочого дня, підвищення заробітної плати, надання рівного з чоловіками виборчого права. Рішенням Соціалістичної Партії США (1909 р.) і Соціалістичного Інтернаціоналу (1910 р.) день 8 Березня було оголошено Міжнародним жіночим днем.
На території Російської імперії, до складу якої входила Україна, Міжнародний жіночий день уперше відзначили 1913 року в Санкт-Петербурзі. У 1917 році в Росії цього дня пройшли жіночі демонстрації, викликані нестачею продовольства. Вони дали поштовх, за свідченням істориків, початку Лютневої революції, що стала передвісником Жовтневого перевороту. За ініціативою феміністських організацій, з 1960-х років Міжнародний жіночий день святкується в багатьох країнах світу, як День досягнень у боротьбі за свої права. 
У Радянському Союзі зі встановленням задекларованої рівноправності це свято поступово втрачало своє первинне політичне забарвлення, поки не перетворилося на додатковий привід для чоловіків виявити свою увагу і любов до прекрасної половини людства. Починаючи з 1966 року, Міжнародний жіночий день є неробочим днем.
До речі, Православна Церква, наприклад, як і багато інших християнських Церков, не проти цього свята, хоч вважає не зовсім розумним акцентувати увагу на приналежності людини до певної біологічної статі та протиставленні її протилежній. З точки зору християнського, як втім й юдейського, духовно-містичного віровчення, саме поняття „Людина” як сукупність чоловіка й жінки, є єдиним цілим. У Книзі Буття (1:27) читаємо: „І створив Бог людину за образом і подобою Своєю, за образом Божим створив її. Як чоловіка та жінку створив їх”. На івриті слова „чоловік” і „жінка” — середнього роду. Можна сказати, що за задумом Божим, „Людина” містить у собі як чоловіче, так і жіноче начало. Хоч у будь-якого чоловіка можна знайти жіночі риси, а в жінки — чоловічі, середньостатистичному чоловікові за своєю природою більш властиві твереза розсудливість і логічна послідовність, тоді як жінці — емоційність, чуттєвість, щирість. Первородна людина, за твердженням Біблії, була особистістю цілісною і вміщала в собі і те й інше. Коли ж Творець вирішив роздвоїти цю істоту, він створив Єву з ребра Адама.
Слово „ребро” в Біблії не асоціюється лише з анатомічним поняттям, а означає грань, сторону повноцінної людської особистості. Іншими словами, повноцінна людина — це чоловічі й жіночі начала в органічній єдності. У той же час Божественна гармонія передбачає і певні пріоритети: чоловіче начало має панувати над жіночим — тверезий розум контролювати емоції і почуття. Але жіночність як природна частина людської природи аж ніяк не є недоліком, як дехто вважає, а необхідна її грань. Важко навіть уявити, що сталося б із людством, якби воно втратило жіночність. 
Найвищою формою єднання чоловічого і жіночого начал в земному житті є подружнє життя. Біблія говорить не просто про взаємостосунки обох статей. Як приклад, наводяться взаємовідносини Христа і Його Церкви, які будуються на принципах жертовної, безумовної любові. Саме на таких принципах повинні будуватися взаємостосунки і в сім`ї. “Дружини, — коріться своїм чоловікам, як Господеві, — бо чоловік – голова дружини, як і Христос – Голова Церкви, Сам Спаситель тіла! І як кориться Церква Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому. Чоловіки, — любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе” (Ефес. 5:22-25).
Для досягнення повноти єдності чоловічих і жіночих начал необхідна певна спільна основа, спільний фундамент, духовне середовище. Для християнської сім'ї — це єдина віра, що діє через любов. "Немає вже юдея, немає язичника; немає раба, ані вільного; немає чоловічої статі, ані жіночої: бо всі ви одне в Христі Ісусі" (Галат. 3:28). Христос зрівняв чоловіка й жінку в правах. Але якщо в сім'ї відсутня безумовна, жертовна любов, то це вже буде не єдність, а ділові відносини, і будуються вони на принципі: "ти — мені, і тільки тоді я — тобі". Справедливість важлива, але милосердя вище. Справедливість на шкоду милосердю не принесе очікуваного результату.
Міжнародний жіночий день, що народився (цілком справедливо) як акт протесту, еволюціонувався у свято любові й чоловічої вдячності жінкам. І це — чудово! Любов ніколи не знає поразок, вона перемагає все. Зі святом вас, любі жінки!
