Фабрика лідерок, а також чим може займатися жінка в Церкві, — розмова з їмостю ХХІ століття

У своєму щоденному житті вона поєднує багато ролей: дружина священника, мама маленької Єви та керівниця програми лідерства і служіння Львівської освітньої фундації. Але передусім — жінка, котра зуміла гармонійно влаштувати власне життя — особисте, професійне і духовне.

— Ви оголошуєте набір на програму жіночого лідерства. Що це за програма?

— Вона називається “WOWoman. Потенціал в тобі”. Ми хочемо, щоб кожна жінка після закінчення програми про себе могла сказати: “О, Боже, я усвідомила. Вау — це я!” Це момент прозріння, я щось для себе відкрила. Я розраховую на те, що ми зможемо виявити якісь природні нахили людини. Звідси і назва — WOWoman. Для нас це дуже важливо.

Я довго йшла до розробки цієї програми. Я її пропустила через себе. Мені було важливо знати, де я є в тій картині світу, яка моя роль, що я маю робити, як я маю поводитися, чого я хочу досягати. Я шукала собі менторів, коучів, коли я прокладала свій шлях, я шукала якоїсь підтримки, наставництва. Я думаю, якщо зараз ми запускаємо цю програму, ми допоможемо жінці зрозуміти, де вона є в цій картині світу, в неї буде свій ментор чи наставник, вона зможе уникнути дуже багатьох помилок, більш цілісно до всього підійти, більше заглибитися, зануритися в це. Я вірю, що тільки через свій особистий розвиток ми можемо розвивати свою парафію, свою організацію, свою команду, свою громаду і, зрештою, суспільство і світ. Я не вірю, що це відбувається по-іншому. Тому ми створили комплексну програму.

Це буде теоретичний блок навчань і паралельно буде відбуватися індивідуальний супровід жінок. Кожна жінка буде мати можливість особистої консультації з духівником, психологом, коучем, з дієтологом, якщо їй потрібно говорити про здорове харчування. Я думаю, що це також зможе розбавити динаміку групи, тому що програма розрахована для учасниць зі всієї України і на неї прийдуть жінки з різним бекграундом. Ми будемо пропонувати також професійні консультації — чи це буде фінансова грамотність, цілепокладання, можливо, жінка хоче не просто зробити мету і план досягнення своїх цілей, а розписати все детальніше, по кроку. І на завершення ми плануємо заснувати клуб “Woman to woman”, щоб об’єднати, створити спільноту однодумців, таке ціннісне середовище, яке буде задавати тон дискусії, яке об’єднає жінок, які хочуть розвиватися і ділитися досвідом. В цьому полягає вся комплексність програми. Це не просто теоретичний курс.

— Для кого ця програма? Чого має шукати жінка, щоб піти до вас вчитися?

— Ми запрошуємо жінок, котрі вже сформувалися як лідерки, але також і тих, котрі не знають про те, що вони лідерки. Чому ми говоримо про “потенціал в тобі?” Ми хочемо допомогти їм розкрити, побачити цей потенціал, зрозуміти “для чого воно мені потрібне і як я можу це застосувати в своєму особистому і професійному житті, як воно може покращити якість мого життя”.

Тут зашиті три аспекти — особистісний, професійний і духовний. Ми говоримо про роль жінки в картині світу. Ключовою точкою диференціації є християнство. Наші історії натхнення — керувати як цариця Естер або прийняти себе як Марія Магдалина. Це дуже важливий досвід для нас, це є для нас фундаментом, це відрізняє нас від багатьох інших програм. Ми розраховуємо, що жінки, які хочуть розвиватися, будуть зацікавлені в цій програмі. Це також програма для лідерів спільнот чи організацій, які шукають інструментів як рости самому і як розвивати свої команди чи організації. Це теж для жінок, які не знають про те, що вони — лідерки, але яким цікаво, які би хотіли розвиватися.

Ми говоримо про християнське лідерство, тому, думаю, що це буде цікаво і для дружин священників, монахинь, керівниць згромаджень, просто для мирянок — для всіх, хто має християнські цінності. Для нас це основний пріоритет. Тож жінкам, які не сповідують ці цінності може бути не цікаво. Я використовую історії з Біблії як натхнення і як їхній досвід (цариці Естер та Марії Магдалини), їхній характер, рішення, чесноти, компетенції актуальними є сьогодні. Цей формат може бути не актуальним представницям інших релігій.

Я інтерв’ювала жінок і вони самі нам сигналізували, що їм цікавіший особистісний розвиток, вони віддали би йому перевагу над професійним. Компетенції можна допрацювати, а зростати особистісно значно складніше і цікавіше. Жінки говорили нам, що вони хочуть, щоб програма дала їм крила. Вони можуть бути прекрасними фахівцями, але їм потрібне додаткове підтвердження цього. Також їх цікавить багато практичних інструментів, щоб вони могли працювати зі собою самі. Тобто жінка має вийти з програми з планом особистого розвитку і надалі його впроваджувати в життя.

— Як можна зголоситися на програму і як проходитиме курс?

— 4 вересня у нас відбулася презентація програми в Центрі Шептицького. І тепер ми запускаємо відкриту реєстрацію. У нас є аплікаційна форма. Треба заповнити анкету і написати мотиваційний лист “Чому я хочу хочу брати участь в програмі, чим вона може бути мені корисною”. Ми хочемо, щоб жінка прийшла до нас з якоюсь ідеєю — розвивати себе, розвивати якийсь соціальний проєкт чи запустити свою програму, свою діяльність. І ще буде співбесіда. Це буде пілотний рік запуску програми і я розраховую на від 30 до 40 учасниць. Не більше.

Навчання буде відбуватися раз на місяць у вихідні дні, оскільки наші учасниці можуть бути з різних кутків України і в будні не зможуть відлучатися від роботи так часто. Курс триватиме 5 місяців. В суботу в нас буде блок теоретично-практичний, а в неділю ми плануємо воркшопи. Наприклад, ми плануємо робити практики самокоучингу, тобто як мені самій навчитися розставляти свої пріоритети. Ми будемо говорити про work-life balance, тобто як мені по часу і по пріоритетності розставляти задачі, щоб не загубитися в цих ролях, щоб ми навчилися самоменеджменту.

Ми також думали про практику mindfulness, тобто самоусвідомлення. Також щомісяця буде відбуватися одна натхненна мотиваційна зустріч: з жінкою з бізнесу, з жінкою чи священником, який буде говорити про жінку в Церкві. Ці зустрічі будуть в різних локаціях. Окрім того будуть індивідуальні консультації учасниць.

В кожної жінки напевно буде інший запит. Комусь потрібна буде більше діджиталізація, бо немає доступу до гаджетів, а комусь треба інформаційний детокс, бо забагато інформації і людині потрібна тиша. Йдеться про те, щоб абстрагуватися від зовнішнього середовища і проаналізувати, профільтрувати процеси, які навколо мене відбуваються.

Окрім того ми будемо мати практичні заняття з фінансової грамотності — від особистих фінансів до фінансів організації, як правильно оперувати грошовими потоками. Якщо жінці потрібно буде освоїти нову професію (запит в людини — або просто вигоріла, або виходжу з декрету і хочу здобути роботу), тут буде профорієнтація — які є варіанти, особливо, зважаючи, що зараз пандемія і багато чого можна робити онлайн. Програма допоможе зорієнтуватися, де мої сильні сторони, в чому я могла би найкраще розвинутися, можливо, опанувати це як професію.

Також ми будемо робити оцінку сильних і слабких сторін. Ми будемо вчитися за моделлю лідерства, служіння і чеснот. Ми поєднуємо характер лідера і його компетенції, ми шукаємо свій власний стиль лідерства.

Ми не створюємо щось штучно, нафаршировуючи його штучними знаннями. Це як з болонським процесом. Я собі набираю курси, які мені потрібні і можу освоїти їх в час, який мені підходить. В нас так само. Ми даємо великий спектр навичок, бо вони є базові, а жінка вже сама дивиться, яку їй потрібно, яка для неї спрацює.

Шостий модуль в нас буде за кордоном. Ми хочемо організувати виїзд до Рима, до Ватикану і поговорити з сестрою Наталією Бекар. Вона отримала право голосу на Синоді єпископів. І це перша жінка, монахиня, яка може там голосувати. Також ми зможемо відвідати катакомби, де є образи жінок-лідерок ще Старого Завіту. Це про розширення горизонтів. Я свого часу багато подорожувала і воно мені дало те, що зараз немає обмежень в моїй голові. Воно формує спосіб мислення, ширину погляду, кут. Напевно найважливіша задача для нас — трошки розширити горизонт можливостей для жінки. Вона побачить ширше і сама знайде всі відповіді. Ми не будемо давати відповідей.

Коли я розповідаю про нашу програму жіночого лідерства, мене питають:

— Наталю, а до якої межі ви хочете розвиватися?
— Та немає межі (сміється).

Чому має бути ця межа? Ми ж все життя навчаємося. Ми будемо розвиватися з огляду на зміни у світі, мабуть. Неможливо припинити природній процес.

— Які результати Ви очікуєте після реалізації програми?

— Кожна жінка має мати на виході план особистого розвитку — чи це особистісний, чи професійний, чи духовний. Це може бути соціальний проєкт або культурний, мистецький проєкт, а може бути здобуття нової професії. Але є якась ідея, яку вона має розвинути від початку до кінця. Для нас дуже важливо, щоб був замкнутий цикл — від вирощення ідеї до її втілення. Також важливо розширити межі світогляду — трошки-трошки привідкрити всі можливості, які існують перед жінкою, щоб вона могла сама обирати ролі, які вона би хотіла займати. Ну і практичні інструменти впровадження цих змін — різні технології, різні практики, які можуть використовувати.

— Чому проєкт жіночого лідерства важливий для Вас особисто?

— Моя робота стала моїм служінням. Усвідомлення до мене приходило з часом. Я не можу сказати, що в мене є чіткий розподіл: з 10 до 17 я керівниця програми лідерства і служіння, з 17 до 22 я мама і дружина, а там колись час для себе. Воно так не працює. Ці ролі міксуються. Я займаю керівну посаду третій чи четвертий рік. А до того я і для себе потребувала відповідей на певні запитання. Якби я не потребувала цього для роботи, скоріш за все я би для себе самої теж шукала ментора, наставника, якогось коуча, який би допоміг мені розставити пріоритети. Пам’ятаю, були два такі моменти — вперлася в скляну стелю, що робити далі? Один з них, коли я вже рік була керівником і йшла в декрет. В мене вже була команда людей і я продовжувала працювати дистанційно. Мені було незвично поєднувати ці ролі. Я — мама, я так люблю свою доньку, я в ейфорії. Я не знаю, що таке післяпологова депресія. В мене Єва і все, я розчинилася в материнстві. Я боялася, чи через це я упускаю своїх людей, які потребують мене як керівника, а не як хорошу маму чи дружину. В цей момент я відчувала і особисту відповідальність, і професійну відповідальність, що я мушу поєднувати ці ролі так, щоб мені було комфортно і приносило результат. А другий раз було тоді, коли нас в команді було четверо людей, пройшов рік і стало десятеро. Тобто 80% моєї команди — це люди, які працюють в мене від 0 до 0,5 року. Вони дуже запалені, вони переважно приходять до нас, тому що теж відчувають цю місію, цей драйв, вони знають стиль праці в моїй команді. Сарафанне радіо працює: “О, це класна динамічна команда, ви розвиваєтеся, я би теж хотів так”. Вони йдуть за цією ідеєю, за цією місією, їм теж імпонує служіння, але їх треба дуже багато навчати, підтримувати, супроводжувати, менторити. Це колосальний ресурс. І в якийсь момент я задала собі питання, чи я маю достатньо фаховості, компетенції, щоб зрощувати цих людей, чи достатньо я зріла людина, щоб зрощувати інших людей. Мені було важко це поскладати і мені допомогла праця з коучем.

Мене дуже часто, коли ми говоримо про програму жіночого лідерства, запитують такі речі, на які я не знаю, що відповідати, наприклад, чи хоче жінка правити Службу в Церкві. Чому мені задають це питання? Я не розумію. Я ж про розвиток. Жінка хоче подискутувати — а що я можу, а як я хочу це робити, а які я хочу поєднувати ролі, а може я буду тут корисніша, а може я можу щось більше. А може я хочу бути мамою в декреті. Я лідерка в цьому. Це мій усвідомлений вибір. Отут відсутнє розуміння того, що лідерство — це не про якусь владу. Це про служіння собі і світу. Немає такої культури, що це добре — розвиватися, це добре — коли ти ставиш собі питання: “А де я хочу бути? А як я хочу бути?” Я не обираю ролі, які мені накидає суспільство. Тут ідеться про розвиток, про формування культури усвідомленої відповідальності за своє життя і за те, наскільки воно впливає на твоє оточення і формує твоє оточення.

Кожна людина має лідерський потенціал, але лідерство — це, напевно, життєва позиція. Ти обираєш, ти пишеш свої правила гри: “Так, я хочу, так, мені добре. Це моя лідерська позиція”. Я вважаю, що кожна людина є лідером, але це усвідомлений вибір. Мені має бути комфортно, коли я кажу: “Так, я лідерка, я маю таку життєву позицію. Я розвиваюся, розвиваю свою громаду і людей навколо. Мені так добре”.

— Хто для вас особисто є взірцем? Яка жінка?

— Чому ми вибрали царицю Естер і Марію Магдалину? Одна була дуже відважна реалізовувати свою життєву місію, а друга була дуже смиренна. І це для мене розірвало всі шаблони. Ти можеш бути неймовірною людиною, не ідеальною людиною, мати багато недоліків, але бути цілісною особою. Ви ж знаєте історію Марії Магдалини. Це не був взірець. В нас часто, коли говорять про жінку, це має бути якийсь блискучий еталон — wife-mom-boss — всюди встигає, все може. Оцей культ супергеройки мені взагалі не йде. Я би не змогла так. Але коли я можу в своїй Церкві, в себе на роботі, вдома сказати ”я цього не знаю”, “мені це не виходить”, “а тут в мене є певні проблеми в моїй зоні росту і мені треба працювати”, мені добре. Люди розуміють — “так, ти ж не можеш все знати”. Але це не нівелює лідерську позицію. Оця геройська тематика мені не імпонує і такі жінки-геройки — точно не наша цільова авдиторія.

— Священник — чоловік, Папа — чоловік. Де в Церкві місце жінки?

— Від соціального служіння на місцях до моменту розробки якихось положень, стратегій, документів, прийняття стратегічно важливих рішень роль жінки є дуже важливою.

Ми всі маємо свою місію!

От мама Ісуса — жінка. І це класно. Гавриїл її спитав “Ти готова?” і вона відповіла “Так”. Історія людства змінила свій хід кардинально. І це було дуже органічно, ніхто нікого ні до чого не примушував. Після Воскресіння Ісус вперше з’явився жінкам. Під Хрестом, коли Ісуса розіп’яли, стояла Марія Магдалина, блудниця. Яким вона була еталоном в суспільстві? — Ніяким. А вона була Його ученицею, апостолкою.

Щоб бути лідером, ти не мусиш мати якийсь титул. Це не про те.

Соціальне служіння Церкви — це прерогатива жінки, природна роль жінки. Дуже часто ініціатором соціальних проєктів, реалізують їх жінки. В нас Церква — це на 80% жіноча структура. Дуже багато активу парафії — жінки. Вони є ключовою командою, яка щось робить, своїми руками втілює зміни. Цього року в нас була випускниця програми “Соціальні інновація громад”, їмость, яка організувала культурно-мистецьку школу “Вузлик” в селі Добряни. Вони облаштували простір колишнього фельдшерсько-акушерського пункту, це було мертве приміщення, яке просто стояло. Вони зробили ремонт і тепер це місце культурного розвитку села. Вони будуть робити аукціон картин. Ці картини нереально гарні, я не могла повірити, що їх малювали маленькі діти від 6 років. Це дуже проста і дуже практична ініціатива, яка вийшла з природного покликання, інтересу людини до мистецтва.

В іншому селі Добряни запустили центр волонтерства. Так хотіли об’єднати на парафії молодь. Вони проводили опитування і тепер організовують гуртки і майстерки, які цікаві дітям. І таких ініціатив по цілій Україні дуже багато.

Я дуже люблю сестер Воплоченого Слова, я просто захоплююся їхнім згромадженням. Це такі класні жінки — всі Марії, монахині. В них є 4 Містечка Милосердя і до 10 осередків по цілій Україні. Вони надають соціальні послуги для дітей-сиріт, вони мають родинний центр, вони мають працю для людей похилого віку з ментальними розладами в Тернополі і вони надають соціальний супровід для одиноких матерів з дітьми. Вони облаштували для них кризовий центр.

Ці сестри — молоді дівчата. Вони керують автомобілем, вони смішні, веселі. Вони організовують собі дозвілля, побут — усе. Я їхній настоятельці, так жартую, кажу: “сестро, Ви будете Святою”. Вона мене дуже надихає. Вона для мене приклад сучасної жінки-лідерки. Вона прекрасно втілює практичне лідерство служіння. І вона щаслива в тому, що вона робить і це видно, тому що ініціатива множиться, плоди приносить. Люди гуртуються навколо неї і навколо їхніх ідей.

— Чи Ви особисто зустрічалися з упередженим ставленням через те, що Ви — жінка та ще й їмость?

— Бувають стереотипні моменти. Ти маєш відповідати певним очікуванням, ти маєш бути еталоном, взірцем, ти ж християнка. Мені би хотілося мати можливість бути неідеальною. Я можу бути слабкою, я можу помилятися.

Є інша сторона. В нас жінки дуже часто самі ховаються. В нас є дуже багато проєктів, які координують і реалізують жінки. Вони такі речі колосальні роблять, вони — фінансовий мозок, абсолютно весь менеджерський процес — це їхнє. Але кажуть: “То все отець, а я тут збоку”.

— Що на те каже чоловік?

— Він щасливий. Каже: “Нарешті ти вже запускаєш цю програму”. Він мене дуже підтримує. Ми з чоловіком разом живемо, разом працюємо, разом служимо на парафії. В нас ролі теж змішані. Основний принцип нашої сім’ї, якого я навчилася за 5 років шлюбу, ми ростемо разом, ми допомагаємо один одному рости. Я бачу, куди він хоче розвиватися і я його в тому підтримую. Він знає, що мені щось конче потрібно для себе і він дуже мене підтримує. Про програму жіночого лідерства він каже: “Це так потрібно, це на часі, про це потрібно говорити”. Він це бачить і як просвітницький проєкт — ми починаємо публічну дискусію, чому це важливо і що це взагалі таке оце жіноче лідерство в Церкві, яким воно має бути. Його ж як такого ще не існує.

Я відчуваю, що багато людей би потребувало такого навчання. Є нерозуміння оцих глибинних сенсів — про що ж це воно — лідерство — що воно таке, для чого воно є — оцієї культури немає. Не навчені ми вирощувати лідерів. Для нас це більше керувати, управляти, про владу. Перші асоціації такі. Я не чула, щоб хтось говорив про лідерство служіння, чеснот, розвиток. Лідерство не асоціюється зі смиренням. Навпаки. Весь сучасний світ, всі компанії, бізнес-школи фокус мають на людину, на її потенціал, її розвиток. Вони розуміють, що все можна автоматизувати, будь-що, що можна прописати в посадову інструкцію, може робити робот. А людину ти не заміниш, оцей творчий потенціал.

Мені здається, що Інститут лідерства в УКУ — єдиний в Україні. Ця культура сама себе не створить. Воно живе в менталітеті, що це — про владу. Але в світі ці тенденції не є такими. Нас не навчають в принципі бути лідерами будь-де в своєму житті. Якщо ми про це ніколи не говорили, то з якої радості люди будуть мати уявлення про лідерство служіння і чеснот, і характеру, і розвитку.

— Лідер для Вас — це?

— Це людина, яка через свої принципи, свої цінності, своє бачення змінює цей світ на краще. Оце справжній лідер для мене. Нам треба виховувати ціннісних лідерів, які здатні своєю поставою свідчити про те, що ми є інакші, наша культура, наша цінність інакша. Я можу бути бізнес-леді і прекрасною християнкою. Я можу бути прекрасним керівником-християнкою на своїй роботі і це буде моєю євангелізацією, моїм служінням. Я буду добре робити свою роботу — це буде моїм служінням. Я буду щаслива в тому, що я роблю — це буде моїм служінням. Те, що священник говорить з проповідальниці і те. як він живе, воно не може відрізнятися. Так само і я. Якщо я говорю, що я християнка, я би не мала в своїй роботі зі своїми працівниками проявляти ті принципи взаємодії, які я декларую.