Фільм “Зарваниця” або “New Jerusalem” презентували на Docudays UA

Українська прем‘єра фільму «Зарваниця» відбулася ввечері вчора, 26 квітня, у рамках міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, який цьогоріч відбувається онлайн. Це перший повнометражний документальний фільм Романа Хімея та Яреми Малащука.

Фільм увійшов до національного конкурсу фестивалю, а тому у відкритому доступі його можна буде переглянути лише до 18.00 27 квітня на платформі docuspace.org.

Зйомки фільму проводилися під час паломництв у 2017-му та 2018-му роках. Його героями стала громада села Криворівня на Верховинщині, яку до Зарваниці сім днів провадив місцевий парох о. Іван Рибарук. Найстаршою паломницею стала пані Параска, котрій напередодні виповнилося 80. У кадрах фільму також з'являвся фотохудожник Ярема Проців (на фото саме за його постановочним кадром підглядають документалісти).

Кадр з фільму “Зарваниця”

Про фільм і його атмосферу розповідали режисери документалки Роман Хімей та Ярема Малащук на онлайн-стрімі Tête-à-tête фестивалю 26 квітня.

З права на ліво: Роман Хімей, Андрій Бондаренко та Ярема Малащук

Модератор розмови доктор філософії і драматург Андрій Бондаренко назвав фільм нестандартним.

“Він легкий і простий, може навіть поверховий. Не дуже занурюється у реальності людські чи якихось явищ. Але в цьому і є його завдання як фільму – бути таким легким скетчем, – говорить модератор, – передавати не конкретну реальність персонажів чи явищ, а певний настрій, в якому хочеться перебувати. І цей настрій працює як лінза: якщо ти заходиш в цей настрій, ти маєш змогу бачити “щось”.”

Один із режисерів Ярема Малащук зазначив, що навмисно не хотіли заглиблюватися, бо пошук якихось сенсів перетворюється зараз на рутину. “Фраза, якою ми оформили всі думки про фільм, — це фраза Тертуліана “Вірую, бо абсурдно”, – говорить один із режисерів, – тільки ми забрали з неї весь ранньохристиянський пафос, і вже трішки над цим іронізуємо”.

Роман Хімей, представляючи своє бачення сучасної ситуації із християнством на Галичині, говорить про гуманну іронію по відношенню до сакрального. Однак ця іронія не є авторською режисерською задумкою, а йде від самих героїв, яку творці фільму тільки роздивилися через об’єктив.

Роман Хімей вважає, що ситуація із “зарваничним християнством” саме така через попередню заборону УГКЦ у 1946 році. Він зауважує, що для самих прочан це з одного боку свято, з іншого - як варіант часопроведення. “Тим людям, які не є галичанами і відносяться трохи до іншої історії, треба розуміти, що парафія, яка організовує весь цей похід, перебуває зараз в такій фазі, коли наздоганяє те, що втратила після того, коли її заборонили — це випад з української історії цієї Церкви, – говорить режисер. – Зараз вони наздоганяють те, що втратили”.

Режисер розповідає, що колись Зарваниця була чимось таємнимничим, бо віра була заборонена, а зараз вона розбудовується. “Можна дивитися на це поетично, або як на трагедію. А можна бачити у цьому наздоганянні якісь цікаві ментальні коди цього краю. Власне ці ментальні коди, які проявляються в цьому перестрибуванні в часі, досить добре відображені в нашому фільмі”, — говорить Роман Хімей.

Постер до фільму

Як зауважує кореспондент РІСУ Марія Боровська, село Криворівня свого часу було греко-католицьким, а нині тут є громада ПЦУ. Проте о. Іван Рибарук відомий своєю відкритістю і в Криворівні відбуваються різноманітні екуменічні заходи. Тому і його парафіяни йшли прощею до греко-католицької Зарваниці.

Обидвоє режисерів самі є греко-католиками, однак зуміли зобразити паломництво досить відсторонено.

Свою міжнародну назву “New Jerusalem” документалка отримала через відсилку до комплексу “Український Єрусалим”, який у Зарваниці спорудили у 2018 році.

Фільм «Зарваниця» вироблено компанією СУК (CUC) за 100% фінансової підтримки ДержКіно України у розмірі 1 млн 16 тис. 131 грн.

Постер до фільму англійською мовою