Фотонотатки з подорожі до Самбора, Добромиля і Лаврова

Зліва від входу в храм знаходиться чудотворна ікона Пресвятої Богородиці

Справа — мощі святого Валентина. Так, того самого покровителя закоханих. Проте прочани просять не тільки за другу половинку, а й за щастя і мир у вже створеній сім'ї.

Наступна зупинка — монастир отців-василіян у Добромилі. На подвір'ї монастиря знаходиться статуя святого Онуфрія, чиїм іменем названо цей монастир. За радянської влади пам'ятка була захована за цегляної стіною. Про її існування дізнались випадково, коли в монастирі проводився ремонт.

Розпис у храмі зазнав тієї ж долі, що і статуя св. Онуфрія. Товстий шар вапна покривав його впродовж довгих років.

Келії, в яких свого часу жили майбутні монахи. Зараз будівля в катастрофічному стані — її руйнує вологість.

В коридорі монастиря знаходиться портрет митрополита Андрея Шептицького, який приймав чернецтво в цьому монастирі.

Для того, щоб потрапити на дзвіницю, потрібно піднятись ось такими сходами, де за поруччя служить пильна цегляна стіна.

А ось такий вигляд відкривається з дзвіниці монастиря. За ним простягається стежка, яка веде до замку Гербуртів.

На жаль, через погодні умови потрапити до замку ми не змогли, тому відклали це на наступну поїздку. А світлину знайшли в домашньому архіві.

Далі нас чекав монастир у с. Лаврів, у якому також живуть монахи-василіяни. На території монастиря Львівська академія мистецтв поставила 7 каменів півколом, на чотирьох з яких символічно зображені храмові свята монастиря, а саме: Благовіщення (7 квітня), св. Онуфрія (25 червня), Різдва Івана Хрестителя (7 липня) і Воздвиження Хреста Господнього (27 вересня), а на інших трьох: Лев Данилович, Лавр і Андрей Шептицький.

Кілька років тому, 12 липня до монастиря прибули дві сімейні пари. Коли вони піднімались до чудотворного джерела, то побачили на дереві силует Діви Марії. Після цього вони склали пожертву, поставивши фігурку і пам'ятну табличку біля цього дерева.

Так виглядає Лаврівський монастир зі сторони лісу, де знаходиться чудотворне джерело і Хресна Дорога.

У Лаврівському монастирі було поховано відомих духовних і світських людей, серед яких Київський православний митрополит Антоній Винницький, Перемишильські греко-католицькі єпископи Інокентій та Юрій Винницькі, Єрусалимський митрополит Макарій Лігаріда, молдовські господарі – Костянтин Басараб і Стефан Петричайка. Якщо вірити легендам, тут також похований Лев Данилович, який перед смертю постригся в ченці Спасівського монастиря. А ще перекази твердять, що тут також спочиває його родич — Войшелк, син литовського великого князя Мендовга, який постригся в монахи під іменем Лавр і заснував монастир, який так і назвали – Лаврівський. З двору є вхід у крипту, де можна побачити деякі поховання. Через тривалий дощ вхід сильно розмитий, отець Миколай попереджає, що вибратись звідти буде доволі важко. Тому відвідини крипти ми теж відклали на майбутнє.

Дуб, переданий монастирю Папою Бенедиктом ХVІ. Наразі ще дубочок.

350-літня ікона святого Онуфрія, фотокопію якої можна придбати у церковній крамниці. Багато прочан перед нею моляться за щасливе сімейне життя, народження дітей чи вдалий пошук роботи.

Мощі святого Онуфрія, патрона монастиря.

Наша група прощається з Лаврівським монастирем і отцем Миколаєм (в центрі), який проводив екскурсію.

Автор текстів: Наталія Критович, світлини Богдана Головка