Фрески «Софії Київської» свідчать про те, що собор об'єднував всі конфесії
У цьому році відзначається тисячоліття Національного історико-культурного заповідника «Софія Київська». Незважаючи на більш ніж поважний вік, собор досі таїть в собі безліч таємниць і загадок. Одним з унікальних джерел інформації є фрески і написи на них, фахівці їх називають «графіті». Це своєрідна кам'яний літопис Києва. Одні з написів розповідають про маловідомі факти життя історичних особистостей, інші спростовують усталені погляди на події минулого.
Розповісти про останні дослідження "Комсомольская правда" попросила провідного співробітника Національного заповідника «Софія Київська», кандидата історичних наук В'ячеслава Корнієнка, який займається вивченням історії собору вже більше п'яти років.
- Нещодавно ми виявили цикл графіті, які допомогли по-новому поглянути на вищу церковну єрархію часів Київської Русі, – каже В'ячеслав Корнієнко. – В одному з графіті йдеться про київського священика Іларіона, якого 12 лютого 1051 князь Ярослав Мудрий поставив митрополитом російських єпископів, присутніх в «Софії». До цих пір був відомий тільки рік події, і завдяки уточненій даті ми тепер знаємо, що митрополитів і єпископів ставили навіть під час Великого посту, причому в будь-який день тижня, а не тільки в неділю, як вважалося раніше.
Дослідження графіті, за словами В'ячеслава Корнієнка, допомогло підтвердити старовину культу деяких святих. Наприклад, вчені вважали, що мощі святої Варвари, які зараз знаходяться в кафедральному Свято-Володимирському соборі, прибули до Києва не за часів Київської Русі, а значно пізніше. Адже особливе шанування цих мощей почалося в XVII столітті. Проте працівникам заповідника вдалося встановити, що культ святої Варвари Великомучениці отримав велику популярність ще з часів хрещення Русі.
- Фреска з образом святої Варвари знаходиться в західній частині храму. До цих пір не було відомо, чий це образ, – каже В'ячеслав Корнієнко. – Про те, що це свята Варвара, кажуть написи на фресці, одна з яких виконана ще у дванадцятому столітті. Ми звернулися до історичних джерел і з'ясували, що частка мощей святої Варвари була привезена до Києва з Візантії дружиною князя Володимира Анною. При будівництві собору частки мощей, швидше за все, були вкладені під стовп з образом святої в аркаді-тріфоріумі (арочний отвір. - Авт.), через яку в стародавні часи входили в центральну частину храму. Ймовірно, ті, хто будував собор, вірили, що, проходячи поряд з мощами, люди освячувалися.
Одна із загадок «Софії» – образ невідомої святиої. Фреска ця знаходиться в західній внутрішній галереї собору. Реставратори XIX століття помилково прийняли її за святу Акіліну. Однак три написи-графіті на фресці свідчать про те, що на образі зображена свята Харалампія. Ким вона була і який її внесок у християнську релігію – не відомо. У святцях така свята не згадується.
Більшість графіті на стінах «Софії» мають релігійний зміст. В основному це молитви з проханням помилувати ту чи іншу людину. Писали все: від простих смертних до князів. На одній зі стін центральної частини храму зберігся напис 1110-1113 років, зроблена князем Брячиславом, батько якого, Святополк Ізяславович, був одним із засновників Михайлівського Золотоверхого монастиря. Брячеслав, якому на той момент було не більше 10 років, просить Господа допомогти йому, «грішному та бідним». Чи було життя автора напису щасливим, неясно, але відомо, що князь прожив коротке життя – всього 23 роки.
Є в написах на стінах і згадки про відомих історичних особистостей, зокрема про самого Ярослава Мудрого. А саме про дату його смерті – 20 лютого 1054 року. Ще одне графіті присвячене улюбленому синові Ярослава Всеволоду, який правив у Києві після смерті батька. Напис зробив один із дружинників Всеволода, Дмитро. Він вказав, що князь помер 13 квітня 1093 та його саркофаг був встановлений в «Софії» в великий четвер, 14 квітня.
Багато відомих людей залишали на стінах собору свої автографи, в тому числі і дочка Ярослава Мудрого Ганна, майбутня королева Франції. Фахівці виявили його на фресці з образом святого Пантелеймона, який був одним з найбільш шанованих в сімействі Ярослава Мудрого.
– Ми вважаємо, що запис залишила Ганна Ярославівна ще до свого від'їзду до Франції. Для ідентифікації почерку провели велику роботу. Для порівняння взяли грамоту з Суассонського абатства, на якій зберігся підпис королеви Анни. Хоча матеріали, на яких робилися написи, різні, по динаміці почерку ми визначили, що обидва автографа – на грамоті та на стіні «Софії» – досить схожі, – каже В'ячеслав Корнієнко.
Є на стінах «Софії» автографи відомих людей, які жили і в більш пізній час. Тут можна знайти розпис польського дипломата Мартіна Броневського, автора «Апокрисиса», що виступав проти унії православних і греко-католиків, Антонія Грековича, намісника уніатського митрополита в Києві, в 1618 році утопленого козаками, і багатьох інших.
– Безліч графіті періоду XVI-XVIII століть залишені представниками різних віросповідань – православними, уніатами, католиками, протестантами, – продовжує В'ячеслав Корнієнко. – Це говорить про те, що Софійський собор об'єднував всі релігії. Він відкриває нову сторінку в дослідженнях міжконфесійних відносин в історії Києва. Про це інформує «Релігія в Україні».
