Глава УГКЦ дав сім порад, як пережити складні життєві моменти у час пандемії
Якщо ваші батьки чи друзі в цей час переживають горе, залишайтеся поруч з ними, тому що розділене горе менше болить, - ділиться Глава УГКЦ. Він дав й інші поради:
1. Варто усвідомити, що горе – це частина нашого людського існування. Ми не знаємо до кінця, як подолати горе, оскільки це частина нашого людського існування.
2. У нас повинен бути час і шанс для того, щоб поплакати, подолати, а відтак пережити трагічну ситуацію. Ми не є роботи. У нас є почуття, у нас є свої потреби. Ми повинні мати час, аби прожити горе.
3. Не варто уникати пояснення смерті. Пандемія підняла питання значення життя людини і її смерті. Сьогодні, особливо серед дуже багатих верств суспільства, є спокуса уникати пояснення смерті, приховуючи цю сторону людського буття. Зрештою, людина більш схильна жити у світі шоу. Вона достатньо добре знає, як проживати почуття радості, але недостатньо спроможна, просто не знає, як подолати горе і смуток.
4. Бути християнином – мати надію серед горя і смутку. Будучи християнами, ми віримо у Воскресіння, без якого немає християнської віри, а отже маємо надію.
5. Не втрачати надії, що наші покійні родичі з Небесним Отцем. Я втратив маму, але я розумів, що я поручив її у руки мого Небесного Отця. Так, я бажав би мати її поруч. Але в житті приходить момент, коли ми просто повинні передати свою найдорожчу маму в руки нашого Бога і Творця. Ця надія є унікальною – надія, що вона є з Ним, що вона – жива. Тепер я продовжую спілкуватися з нею, хоча в дещо інший спосіб.
6. Треба прийняти той факт, що часом у нас немає відповідей. Співчувати непросто. Особливо, коли хтось втратив найдорожчого батька чи матір без можливості бути поруч в останню хвилину їхнього життя. Власне, такою є нинішня ситуація з Covid-19, бо саме в цих обставинах чимало людей не мають змоги бути зі своїми батьками в останні хвилини їхнього життя. Приймімо це. Не звинувачуймо в такі хвилини нікого – ні себе, ні інших, ні Бога!
7. Розділене горе менше болить. Якщо ваші батьки чи друзі в цей час переживають горе, залишайтеся поруч з ними, тому що розділене горе менше болить. У наших силах бути присутніми, допомагати, стояти поруч, обіймати. Ми можемо, і навіть повинні, плакати разом. І я думаю, що це конче необхідно і можливо для того, щоб подолати нелегкі моменти життя. Крізь такі ситуації треба пройти, пережити їх, не втікаючи від них, і відтак отримати не людську, але божественну розраду.
