Глава ВЗЦЗ УПЦ (МП) пояснив різницю між неканонічними автокефаліями РПЦ і УПЦ КП

Голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків Української Православної Церкви (Московський Патріархат) митрополит Луганський і Алчевський Митрофан (Юрчук) в коментарі порталу "Православіє в Україні" дав відповідь на питання щодо можливості визнання УПЦ Київського Патріархату світовим православ’ям, повідомляє "Релігія в Україні".

«Дійсно, в історії бували моменти, коли деякі Церкви проголошували автокефалію, але певний час не були визнані. В такому стані знаходилась Болгарська, Елладська Церкви і навіть Московський Патріархат, – сказав митрополит. –Головна різниця між отриманням законної автокефалії згаданими Церквами та ситуацією з так званою УПЦ КП полягає в тому, що в тих Церквах в питанні набуття статусу автокефалії був консенсус серед народу й духовенства. Автокефалії бажала вся Церква чи, принаймні, критична її більшість. У той час як в Україні це питання спричинило розділення».

 Залишитися в єдності з РПЦ на початку 1990-х років ― «це був вибір більшої частини саме церковного народу», вважає архієрей УПЦ. «Тому в українському випадку так звана УПЦ КП ― це не невизнана автокефальна Церква, а розкол. А відтак ця структура не має жодного шансу на визнання», ― сказав митрополит Митрофан.

Щодо невизнання Московського Патріархату іншими Церквами світу протягом 141 року (з 1448 по 1589 рр.) владика Митрофан має свій погляд на таку ситуацію. «Дійсно, весь той період Москву не визнавали автокефальною Церквою, її просто вважали однією з митрополій Константинопольського Патріархату. Однак на Московський Патріархат не накладалася анафема, священнослужителів не відлучали від Церкви, як це є з так званою УПЦ КП. Якщо взяти до прикладу Православну Церкву в Америці (ПЦА), на яку інколи посилаються в УПЦ КП, то і тут ситуація є зовсім іншою. Автокефалію ПЦА не визнають деякі грецькі Церкви, однак визнають слов’янські Церкви і Грузинська Церква. Проте жодна з цих Церков не оскаржує канонічність та апостольську спадкоємність цієї Церкви. Просто одна частина світового Православ’я визнає її як автокефальну, а друга частина як самокеровану у складі РПЦ. Та всі вони мають між собою євхаристичне спілкування! Невизнання автокефалії і розкол ― різні речі!», ― доходить думки архиєрей.

Митрополит Митрофан також посилається на випадок, коли ієрархи Єрусалимської Церкви під час існування неканонічної автокефалії Російської Церкви приїжджали до Москви і висвячували своїх архієреїв. Отже, таїнства в неканонічній автокефалії тодішньої РПЦ, на відміну від нинішньої неканонічної автокефалії УПЦ КП, визнавалися.

«Не потрібно змішувати невизнану автокефалію, як це було у випадку з Московським Патріархатом та деякими іншими Церквами, з розколом, чим нині є так звана УПЦ КП», ― сказав владика Митрофан, у той же час не пояснивши, яка різниця між «невизнаною автокефалією» і неканонічно проголошеною автокефалією, і чому не можна вважати останню розколом канонічного адміністративного устрою Церкви.

«Автокефалія дається всій Церкві в рамках окремої держави, за наявності бажання переважної більшості церковного народу, а не окремим її частинам чи областям. Тому, по-перше, ставити питання про зміну статусу Української Церкви можна лише тоді, коли розкол буде подолано. А по-друге, таке питання може ставити лише визнана Церква, зокрема, в нашому випадку Українська Православна Церква як конфесія, присутня в канонічно-правовому полі світового Православ’я. А не ті чи інші розкольницькі угруповання, якими б високими цілями вони не прикривались», ― сказав на завершення митрополит Митрофан.